З 1 січня 2020 року, нарешті набув чинності закон про винагороду для викривачів корупції.

Здавалося б, цілковито позитивна ініціатива, але, нова влада вже вкотре проявила себе, як прихильників нашвидкоруч проголосованих, недопрацьованих законопроєктів.

Безумовно, винагорода у розмірі до 10% від суми викритого хабаря, має мотивувати громадян до співпраці з антикорупційними органами. Щоправда, на сумніви стосовно дієвості нововведеного закону, наштовхують декілька аспектів:

В першу чергу, викликає питання мінімальна сума викритого хабаря, з якої буде виплачуватись винагорода. Сума, що становить 10 мільйонів гривень, та є астрономічною для пересічних українців. Фактично, встановлення даного обмеження не передбачає винагороди за викриття дрібної побутової корупції, яка відіграє не менш важливу роль в утворенні загальної картини, беручи не сумами, а неосяжною кількістю випадків і масовим поширенням.

До того ж, варто зауважити, що громадяни, котрі мають змогу завчасно дізнаватися про хабарі у розмірі від 10 мільйонів гривень, у більшості своїй, є особами доволі забезпечиними, і навіть у разі викриття ними корупційного злочину, переслідуватисмуть мотиви, мало пов’язані з винагородою, сума якої для них абсолютно несуттєва.

Тобто, нововведення навряд вмотивує їх до активнішого викриття відомих їм корупційних планів чи схем.

Фактично, не поширюючись на пересічних громадян та не впливаючи на рішення щодо викриття чи приховування фактів корупції тими, кому відомо про хабарі, суми яких передбачали б виплату винагороди, закон про викривачів корупції, на превеликий жаль, скоріше за все, залишиться черговим піар-ходом команди зе, який не буде мати жодних реальних перспектив до утворення позитивних змін в країні.

Поділитись