15 серпня активісти Національного Корпусу зібрались під стінами Добропільської міської ради, аби підтримати Анатолія Єгорова, Голову Національного Корпусу Донеччина.
Анатолій Єгоров збирався виступати на сесії міської ради, щоб звернутися до депутатського корпусу Добропілля із пропозицією щодо встановлення Пам’ятного хреста захисникам України.
Перед виступом Анатолія Єгорова слово взяв один з депутатів Добропільської міської ради. Він запропонував перед початком кожної міської сесії оголошувати кількість загиблих українських військових і вшановувати їх хвилиною мовчання. Реакція, як для даного колективу, була очікуваною. Депутати майже освистали свого колегу, заявивши, що «це нам не потрібно». Звісно, краще не знати скільки українських хлопців загинуло, продовжувати робити вигляд, що то не їх справа та продовжувати красти гроші.
У цей час під стінами Добропільської міської ради ситуація розвивалась стрімко та емоційно. Мер та його «шістки» побачили у зібранні Національного Корпусу бажання повалити його владу.
Вже за кілька днів до запланованої акції Національного Корпусу, Аксьонов дав наказ збирати собі підмогу, тобто людей на підтримку мера.
Чого і слідувало очікувати: у «безсмертну армію» він набрав людей переважно пенсійного віку. Мабуть, таким чином він намагався і зекономити, адже в їх головах все настільки просякнуто «совком», «путін памагі» та «фашисти, бандерівці», що і не потрібно було платити, аби ті до останнього захищали «свого господаря».
«Нам потрібен господар» – саме так говорили вже немолоді жіночки, що зібрались «підтримувати» Андрія Аксьонова. Тут вже ясно, що за люди підтримують мера-сепаратиста. Вони не мають власної думки і відкрито кажуть, що їм потрібен той, хто ними буде керувати.
Та проплачені пенсіонери виявились не тільки гарною масовкою. Треба було чути, який потік лайки та матів йшов від цих «божих кульбабок». Певно, мало хто з присутніх міг чути від останнього покидька те, що говорили «заказні» Аксьонова.
Що ж, очевидно, який електорат, такий і обранець.
За підсумками маємо наступне: з боку проплаченого зібрання Аксьонова – неадекватні пенсіонери, глави ОСББ, комунальники, але, найголовніше, близько 50% присутніх людей, які в 2014 році організовували та активно виступали на референдумі. Національний Корпус відзняв з цієї акції багато матеріалу, та не важко буде підняти відеоархіви 2014 року, та порівняти і ідентифікувати обличчя прихильників «русского мира».
А наостанок хочеться додати дещо для учасників по той бік мітингу. Дана акція – не спроба перевороту, не спроба захоплення крісла мера міста, вона не мала мети «зняти» Аксьонова та організувати нові вибори. Це лише спроба показати людям, ким Аксьонов є насправді. Як показала ситуація, люди або не хочуть знати про це, або знають і підтримують. Це не політична гра, а війна з Росією за Україну, яка відбувається на території Добропілля.
Хоча чого можна чекати від людей, що прагнуть не сильного міста та щасливих в ньому людей, а просто «господаря», що буде керувати кожним з них?
