Почнемо з передісторії — з того, як ми співпрацюємо з МВФ. Взагалі, це тема для окремого розгорнутого блогу, але якщо спробувати всю її вмістити сюди, то поясню на пальцях.

Наша співпраця з “фінансовим лікарем” почалась у далекому 1992 році, і з того часу ситуація нас, “пацієнта”, стає дедалі гіршою. У МВФ існує кілька програм співробітництва, і до світової фінансової кризи 2008-9 років ми успішно послуговувались кредитними позиками, наївно розраховуючи їх без проблем віддати у майбутньому. Але після тодішнього падіння економіки перейшли до іншої стратегії — системи фінансових траншів.

У звичайному житті це виглядає як “послуга за послугу”: при підписанні договору про черговий транш МВФ видає Україні умови, які та має виконати для того, щоб отримати фінансування. Там є багато своїх нюансів (і куди саме передаються гроші, і як вони витрачаються тощо), але суть приблизно така.

І от з того часу ми жодного, вдумайтесь, жодного разу не змогли отримати повне фінансування, найкращий результат, який був — це 2/3 від виділеного у МВФ. Причина проста і очевидна: ті вимоги, що ставить МВФ, не вигідні внутрішньоукраїнським фінансовим олігархічним групам. Такі чорти, як Коломойський, Ахметов, Медведчук тощо — це звичайні рекетири, мафія та братки з 90-их, які не здатні існувати в умовах чесної конкуренції. То ж не дивно, що вони так активно чинять супротив заходу в Україну західного ринку, де є свої фінансові гіганти. 

Не довго грала музика, не довго Зе гуляв…

З приходом до влади Зеленського почалося справжнє полювання на відьом. Під приціл попали ті державні функціонери, які або якось заважали владі або особисто Бєнє Коломойському. Показова історія Артема Ситника, директора НАБУ, якого дуже потужно лобіює МВФ. До карантину та всієї історії з коронавірусом проти Ситника вели дуже активну боротьбу всі функціонери Коломойського: риги Портнов і Лукаш, чорти Бужанський та Дубінський намагались топити його в інформаційній сфері, а інші правоохоронні органи щось під нього копали. Звісно, з МВФ це не покращило стосунків, але тоді Зеленський цілком розраховував на активи свого патрона.

А потім прийшла весна. І замість посадок почався карантин. І до команди Зе дійшла проста істина: справи кепські і треба щось робити. А оскільки, об’єктивно, всіх фінансів з олігархів так швидко та просто не витягнути, і цього точно не зробить безхребетна Зе-команда, то треба шукати порятунку десь на стороні.

І тоді благальні дефірамби наших можновладців знову повернулись до Міжнародного валютного фонду…

МВФ задав нам складну задачку 

Щоправда, спочатку ця задачка стояла виключно перед Зеленським&Со: з одного боку  “антиколомойський закон”, який би заборонив передавати Бєні ПриватБанк навіть у тому випадку, якщо той відсудить банк собі назад. З іншого боку — все те, що нас може чекати, якщо фінансова допомога від МВФ не прийде: дефолт, девальвація національної валюти, масове безробіття тощо.

Справедливості заради треба зазначити, що ті гроші, що нам готові виділити МВФ — сміхотворні за своїм обсягом. Цього року нам необхідно виплатити по борговим зобов’язанням $17 млрд, а надають нам лише 8 млрд. Що вже казати про дефіцит бюджету, покриття заробітних плат тим, хто зараз вимушено не працює та загальна стабілізація економіки — про це не йде жодної мови.

Такі умови, звісно, були неприйнятні для Зе-команди, чого не скажеш про українців. Якби мова йшла лише про закон по ПриватБанку, питання було б швидко вирішене і Зе став би черговим “перевзутим” єврооптимістом, як і його попередник.

Але МВФ — не чарівна фея, що буде вирішувати наші проблеми. Це холодний бюрократичний механізм, мета якого — збільшувати прибутки. Причому не завжди в користь тієї країни, з якою він працює. 

Саме тому напередодні стало відомо, що до вимог МВФ додалася ще вимога про відкриття “ринку землі”.

Чому ринку землі зараз не може бути і чому цього не можна допускати — я писати не буду, про це можна дізнатись зі звернення Андрія Білецького, там все детально описано.

Радше хочу проаналізувати той варіант, який буде розвиватись у тому випадку, якщо ми не виконаємо вимоги МВФ.

Чи загрожує нам дефолт?

Почнемо з того, що він нам загрожує у будь-якому випадку, в незалежності від того, виконаємо ми умови Фонду чи ні. Зе-команда на прикладі величезної діри в бюджеті вже встигла довести, що грамотно розпоряджатись казною країни вони не вміють, якщо колись взагалі хотіли це робити.

Проте давайте не забувати, що кожен з нас пережив мінімум дві подібні кризи: 2008 та 2014 роки, у яких ситуація була схожою в багатьох аспектах і в яких ми не об’явили дефолт. Хоча, враховуючи розмах сучасної кризи, треба розуміти, що ми знаходимось лише на самому її початку.

Вчора вісім бізнес-асоціацій України звернулись до депутатів ВР з закликом прийняти фінансову допомогу від МВФ в обмін на їх умови. Вони кажуть про те, що наслідки можуть бути катастрофічними:

з фінансовою допомогою МВФ
– дефіцит бюджету до $10 млрд
– падіння ВВП на 9%
– 35 грн/$

без програми МВФ
– економічний спад до 15%
– хвиля банкрутств
– втрата роботи (звільнення) 500 тис. осіб
– безробіття до 12%
– емісія гривні
– девальвація до 45-65%
– 50-80 грн/$

Не надто оптимістично. Водночас, не слід забувати, що погодившись на умови Фонду, ми здобудемо лише відстрочку економічного падіння, і то за тієї умови, якщо новий Кабмін буде діяти надефективно. Але ж ми всі знаємо, що дива не станеться. Натомість, криза колись та мине і економіка прийде у стабільне положення. А наші національні активи — ледь не останні, які лишились, — зникнуть у вирі всесвітнього риночка. 

Чи означає це, що я пропоную дефолт і поглиблену кризу?

Аж ніяк. Я не економіст, але переконаний, що з цієї ситуації можливий вихід “третім шляхом” — починаючи від конфіскації власності олігархів та повернення їх офшорів з-за кордону та закінчуючи кардинальним реформуванням всієї економічної системи.

Як це будемо робити — питання інше, для його розробки необхідна робота цілого фахового відділу.Але якщо раніше умови МВФ були прийнятні для українців, то тепер це не так. І якщо вчасно не знайти альтернативних шляхів розв’язання проблеми — то буде погано всім. Ну, окрім олігархів.

Поділитись