Головний ідеолог Азовського руху Микола Кравченко у своєму телеграм-каналі розповів про гуманітарну складову деокупації та реінтеграції Криму та Донбасу.
Неможливо говорити про деокупацію та реінтеграцію окупованих територій, ігноруючи гуманітарну сферу. Всі зусилля, покладені на визволення цих територій будуть марними, якщо це не матиме підтримки серед широких мас населення як окупованих територій, так і на вільній від окупації частині нашої держави.
Підготувати українське суспільство до відновлення територіальної цілісності можна за рахунок таких інструментів:
- національно-патріотичне виховання;
- проукраїнська контрпропаганда;
- україноцентрична освіта;
- позитивна українізація.
Коли ми говоримо про національно-патріотичне виховання, то треба розуміти, що це не лише питання дітей і юнацтва. Це питання стосується всіх громадян. Національно-патріотичне виховання повинно становити єдину систему, складовими якої мають бути:
- окремий профільний центральний орган виконавчої влади;
- профільні уповноважені при органах державної влади, місцевого самоврядування та навчальних закладах;
- структури по роботі з особовим складом в Збройних Силах, Національній Гвардії, Службі Безпеки, Державній прикордонній службі, Національній поліції;
- громадські організації.
Наразі ми вже маємо Стратегію національно-патріотичного виховання, яка передбачає ряд цілком правильних тез, але її реалізація – питання для нашої влади на сьогодні, нажаль, не пріоритетне.
Проукраїнська контрпропаганда має бути спрямована як на окуповані території (де має вестися (передусім через соцмережі) підривна робота українських спецслужб), так і на території вільні від окупації (де мають блокуватися проросійські інформаційні потоки). Крім, того складовою контрпропаганди є творення проукраїнського контенту, спрямованого на західну аудиторію. Наразі ця аудиторія дивиться на події навколо Криму й Донбасу здебільшого через проросійську призму. РФ має багатомовну мережу каналу «Russia Today» і ще ряд подібних інструментів, українських же аналогів наразі немає.
Україноцентрична освіта має передбачати змістовний перегляд навчальних програм. Ці програми мають бути спрямованими на зміцнення національної ідентичності та соборності України. Державна система освіти має виховувати не тільки спеціалістів, здатних працювати в будь-якій точці світу, але передусім громадян, здатних відстоювати будь-де національні інтереси України. А окрему увагу в освіті варто приділити забезпеченню навчальних закладів, евакуйованих з окупованих територій, та працевлаштуванню в Україні студентів з окупованих територій.
Позитивна українізація не може бути процесом неприродним. Наголос у південних і східних регіонах варто робити на місцевій українській героїці, зокрема на її козацьких елементах. Тут потрібна тематика Українського Степу, а не Українських Карпат. Це не викликає жодного спротиву, цілком сприймається населенням та зміцнює українську національну ідентифікацію населення цих регіонів природно.
Гуманітарна складова у влади до сьогодні чомусь вважається найменш пріоритетною сферою. Тож, їй приділяється увага за залишковим принципом. Це в корені не вірно. Саме з гуманітарної складової деокупацію і реінтеграцію варто починати. І робити це прямо сьогодні не тільки потрібно, але і цілком можливо. Потрібна лише політична воля.
Підписатись на телеграм-канал Миколи Кравченка