Незважаючи на погрози з боку Єврокомісії, польський президент підписав два важливі закони, спрямовані на реформування судової системи. Перспектива введення санкцій не злякала польську владу.
На реформування судової системи існує потужний запит у суспільстві. Прибічники реформ розглядають їх як подолання залишків комуністичної системи. Але важливішим є інше — суверенне право держави вирішувати внутрішні питання без указівок закордонних бюрократів. Саме його у першу чергу відстояла Польща. Суто політичний вимір проблеми тісно перетинається із більш глибоким, національно-культурним. Анджей Дуда наголосив, що між Єврокомісією та Польщею існує “ідеологічна, засаднича різниця в поглядах на світ, принципи та цінності”.
Отож, попри погрози і тиск, польська влада повела себе як влада суверенної держави, яка керується національними інтересами і висловлює волю значної частини суспільства. “80% поляків хотіли змін у системі правосуддя. Люди мають глибоке почуття болю, глибоке почуття несправедливості. Це не можна терпіти, це треба змінювати і змінювати. Настав час припинити комунізм у польській системі судочинства, і саме ці зміни проводяться” — відзначив президент Анджей Дуда. Зрозуміло, що польська влада намагатиметься залагодити конфлікт, але робитиме це, демонструючи принциповість, і явно не йтиме на значні поступки.
Судова реформа — не єдине питання, через яке Польща зазнає тиску. Європарламент погрожує Польщі санкціями, якщо та прийме нові закони про захист ненароджених дітей. Причому йдеться про ініціативи, які походять знизу, від самого суспільства. У петиції, представленій 30 листопада перед Сеймом, ці ініціативи підтримали 830 тисяч поляків.
Про принципову позицію щодо мігрантів можна й не згадувати. Разом із іншими країнами Вишеградської групи Польща тримає оборону у цьому питанні вже більше року.
Варто відзначити, що політика захисту суверенних прав держави у випадку Польщі не означає тактики “розсваритися з усіма”. Поруч із напругою у стосунках із Брюсселем Польща продовжує робити впевнені кроки по стратегічному шляху своєї зовнішньої політики, яким є зближення зі США та Великою Британією. Невдовзі після оголошення рішення Єврокомісії щодо санкцій Польща і Британія підписали новий двосторонній договір про безпеку і оборону. Договір має велику вагу у площині протистояння Росії.
Українській владі є чому повчитися у польської. Принциповість на міжнародній арені — це те, чого нам дуже бракує.
Але існує річ, яку не варто наслідувати. У місті Торуні планують спорудити провокативний пам’ятник жертвам Волинської трагедії. Пам’ятник вражає своєю макабричністю і фактично ставить за мету не так вшанування пам’яті, як розпалювання міжнаціональної ворожнечі.
Потрібно зазначити, що ініціатива з пам’ятником за великим рахунком є справою маргіналів. Раніше його пробували встановити у двох містах, але цього не дозволяла зробити муніципальна влада. У Торуні подібна ситуація. Монумент, який частина поляків називає потворним, планують встановити на приватній, а не муніципальній території.
Тим не менше, факт залишається фактом: надмірна зосередженість на історії штовхає частину поляків до однобічності, котра не може принести нічого хорошого. Не лише для стосунків між двома народами, але й просто для самих поляків. Якраз цього нам не варто вчитися. Чим більше однобічності демонструватимуть українці та поляки, тим більше національної енергії обох народів витрачатиметься на те, що нікому не принесе користі.
Дмитро Сулима