За підсумками масштабної акції, яку 9 березня провів Національний Корпус, вимагаючи покарати Олега Свинарчука та його підручних, прес-служба БПП не вигадала нічого смішнішого, ніж повторити мантру про утаємничених «проросійських реваншистів». Ними вже традиційно є всі опоненти Петра Олексійовича та «олігархів-втікачів», імена яких завбачливо не називаються: а раптом зміна влади та «втікачі» повернуться. Отже, нагадаємо прес-службі БПП деякі цікаві епізоди та спробуємо разом з ними пошукати тих самих «проросійських реваншистів». Заодно, спонукаємо самого Петра Порошенка та його численних свинарчуків замислитися над тим, як же воно бути «олігархами-втікачами».
Почнемо з того, що за час перебування Петра Порошенка на посаді, йому, як Президенту України, забракло часу зробити одну єдину головну річ – консолідувати українське суспільство у ситуації російської агресії та внаслідок цього переорієнтувати державу на рейки безкомпромісної боротьби з ворогом. І цьому є цілком зрозуміле пояснення: така консолідація унеможливила б той шалений грабунок та масштабну корупцію, яка розквітла за часів Порошенка у всіх сферах життя.
Поставимо прес-службі БПП запитання: численні свинарчуки, вся «геніальність» менеджменту яких полягає у грабунку держави під час війни через наближення до Порошенка, кишенькові спецслужби, на чолі яких стоять сємочки з російським громадянством і завданням яких часто є рекет, контрабанда та викрадення людей, знівельовані антикорупційні органи, які зусиллями Порошенка та його оточення були втягнуті у боротьбу один з одним, абсолютно розкладена СБУ, головним завданням якої наразі є прослуховування кандидатів в Президенти та витоптування газонів поблизу офісів патріотичних політичних сил – чи не є це ті самі «проросійські реваншисти», про яких ви так гучно заявляєте? Адже погодьтеся, важко побачити в цих персонажах справжніх патріотів України, які працюють на перемогу української держави.
Йдемо далі. Варто нагадати прес-службі БПП, що за роки «рішучого й безкомпромісного» правління Порошенка так і не було розпочато процес припинення існування в Україні російського окупаційного бізнесу. При чому не лише у вигляді роздрібної торгівлі, але й у стратегічно важливих галузях української економіки, як от постачання електроенергії, банківська галузь та мобільний зв’язок. Всі українські санкції відносно російського бізнесу є настільки вихолощеними та обережними, що не помітити за їх авторством знов таки тих самих «проросійських реваншистів» просто неможливо. Ну а про вільну діяльність в Україні неприхованих ворогів української державності на кшталт Медведчука годі й говорити: чим не красномовний факт потурання Президентом України реальному агенту впливу Москви?! Чим не приклад типового «проросійського реваншизму»?!
Ну й нарешті, наш спільний з прес-службою БПП пошук «проросійських реваншистів» був би неповний, якби ми не поставили собі цілком логічне запитання: а в інтересах кого Порошенко та його свинарчуки створили вищеописану ситуацію? Кому вона дозволяє й надалі розкладати українське суспільство, сіючи депресію та ворожнечу? В інтересах кого українська працездатна частина населення масово виїжджає за кордон, позбавляючи Україну не тільки кваліфікованих робочих рук, але й перспектив на розвиток та в умовах війни ще й мобілізаційного ресурсу? В інтересах кого в Україні продовжують зникати цілі галузі економіки, а наука перебуває на межі свого існування? При тому, що задля обороноздатності держави здійснюються масові коштовні закупівлі за кордоном, а вітчизняні розробки нікому не потрібні. Відповідь очевидна і знайти її не складно навіть не будучи обізнаним співробітником прес-служби провладної політичної сили: штучне знекровлення Української держави робить її ще слабшою перед російським агресором і його маніакальним керманичем – Володимиром Путіним.
Звісно, Петру Олексійовичу дуже хочеться, щоб наївні українці не звертали уваги на такі «дрібниці», як розкрадання в «Укроборонпромі», ціни на комунальні тарифи чи його потурання Медведчуку. Набагато приємніше для нього було б відчувати, що, засинаючи ввечері, кожен українець з вдячністю до Президента думає про Томос і стискає в руках закордонний паспорт, який, як стільці у відомому романі, наближає мрію про вільну подорож в якийсь європейський аналог Ріо-де-Жанейро. Але ми розчаруємо Петра Порошенка: українці не наївні зачаровані мрійники й чудово усвідомлюють, завдяки кому держава опинилася в такому критичному стані. Тому доля «олігархів-втікачів», про яких згадує прес-служба БПП, може бути найкращою, про що вже скоро доведеться всерйоз замислитися багатьом свинарчукам Порошенка.