79 років тому, 30 червня 1941 року, у Львові з ініціативи українських націоналістів під проводом Степана Бандери проголосили декларацію про відновлення Української держави. У такий спосіб українці показали, що у Другій світовій війні не будуть мовчки спостерігати за військовими на своїх територіях, а активно виборюватимуть самостійність для своєї щойно проголошеної держави.
На зло всім зайдам і ворогам у Акті, зокрема, робився акцент на соборницький характер цього відновлення державності. Це мало велике значення для воєнного часу та окупаційних режимів, адже показало їм, що українці не просто мають державницькі амбіції, а є спадкоємцями давньої та могутньої держави, яку пронесли крізь віки.
Окремо варто відзначити роль Ярослава Стецька, який організував увесь процес, а невдовзі став на чолі національного уряду — УДП. До того ж зауважимо, що Акт 30 червня заскочив зненацька німців. Українці продемонстрували себе, як самостійна сила зі своїми інтересами. Як наслідок, невдовзі розпочались антиукраїнські репресії нових окупантів.
Провідні українські діячі того часу, націоналісти та духовенство відновили Україну. Згодом, понад 10 років її відстоювали члени ОУН та бійці УПА. Сьогодні на сході України за соборну і незалежну державу борються наші однолітки і побратими. Адже високе прагнення бути господарем на своїй землі, мати власну державу — це вияв багатовікової волі української нації.