70 років тому, 5 березня 1950, головний командир УПА Роман Шухевич прийняв свій останній бій за волю України. Генерал-хорунжий разом з своїми вояками свідомо залишався на окупованій території, щоб продовжувати боротьбу за вільну Україну. І боротьба Романа Шухевича демонструє: Нація та Батьківщина стояли для нього незрівнянно вище за власне життя.
Московські окупанти роками шукали командира українського підпілля і врешті-решт вийшли на його слід.
Холодного весняного ранку 1950 року сотні сталінських псів оточили будинок генерала в Білогорщі. Розпочався обшук.
Роман Шухевич не збирався чекати, поки окупанти виявлять його. Він безстрашно спробував прорватись з ворожого кільця зі зброєю в руках.
Розпочався бій. Під час нерівного протистояння Роман Шухевич встиг ліквідувати начальника відділення Управління 2-Н МГБ.
А отримавши важке поранення, генерал Чупринка випустив кулю собі в скроню, аби не потрапити живим в руки ворога.
Роман Шухевич пішов з життя нескореним та непереможеним, як і належить справжньому Герою.
Так відійшов у вічність один з найвеличніших українців усіх часів, надзвичайно талановита й багатогранна особистість: музикант, спортсмен, підприємець, революціонер, воїн.
Побратими Романа Шухевича ще більше десятиліття продовжували збройну боротьбу проти окупантів.
Ясними чинами та звершеннями генерал Чупринка назавжди вписав золотими літерами своє ім’я в нашу історію.
Мужність, відвага та самопосвята Романа Шухевича сьогодні надихають на подвиги нові покоління українців.
Його справа живе, а боротьба триває!