placeholder+image

Ядерна зброя як гарант безпеки України

В історію України 2 червня 1996 року увійшло як дата, коли держава остаточно відмовилася від ядерної зброї. Країна, яка володіла третім в світі арсеналом, остаточно отримала статус без'ядерної держави.

Час показав хибність такого кроку. Українська Держава позбулася гарантії власної безпеки.

Україна після розпаду СРСР успадкувала третій в світі ядерний арсенал: 130 рідкопаливних СС-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних СС-24 (по десять боєголовок кожна) в ШПУ 43-ї РА; стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160 (від 30 до 43); ядерні боєзаряди стратегічної зброї: від 1514 до 2156; тактичні ядерні боєзаряди: від 2800 до 4200. Наприклад, МБР Р-36М «Дніпро» - ракета повністю спроектована і вироблялася на території України.

Більше озброєння було в розпорядженні лише США і Росії. Натомість, 5 грудня 1994 року був підписаний «Будапештський меморандум», згідно з яким Україна отримувала міжнародні гарантії незалежності, збереження суверенітету і затверджених державних кордонів. Його гарантами виступили Росія, США, Велика Британія, до яких приєдналися Франція і Китай. Вони зобов'язувалися утримуватися від будь-яких проявів агресії щодо України – в тому числі і від економічного тиску.

Анексувавши Крим та розв’язавши війну на сході України, Росія порушила умови цього меморандуму (історія «дружніх відносин братніх народів» свідчить про стабільність зрад Москви підписаним з Україною угодам).

Тому в Україні гостро постало питання повернення ядерної зброї як гаранту власної безпеки. Так, за дослідженнями різних соціологічних груп, від 49 до 81% українців підтримують відновлення державою статусу ядерної. Згідно з опитуванням Інституту досліджень регіонального розвитку України, на запитання: «Чи підтримуєте ви повернення Україні статусу ядерної держави?», - ствердно відповіли 81,8% громадян, проти – 7,6 %, не визначилися – решта.

Відомо, що «старі» ядерні держави – США, Росія, Велика Британія, Франція й Китай, так звана «ядерна п'ятірка» - вважаються «легітимними» ядерними державами, згідно з «Договором про нерозповсюдження ядерної зброї». Інші країни, що володіють ядерною зброєю, наприклад Індія та Пакистан, називаються «молодими» ядерними державами. Ізраїль не коментує інформацію про наявність у нього ядерної зброї, однак, за одностайною думкою всіх експертів, має ядерні боєзаряди власної розробки з кінця 1960-х – початку 1970-х років.

«Ядерна п’ятірка» та понад 30 інших країн вирішили не брати участі в переговорах у рамках ООН щодо відмови від ядерної зброї, проведені у березні 2017 року в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку. За словами постійної представниці США в ООН Ніккі Гейлі, Сполучені Штати виступають за без'ядерний світ, але водночас вони "реалістично" оцінюють шанси досягти цього з огляду на потребу захисту своїх громадян. Тобто, розуміючи сучасну геополітичну ситуацію в світі, ядерні держави підтримують власну національну безпеку. Але чи гарантують вони безпеку Української Nації? Питання залишається риторичним.

Більше того, у червні 2017 року Стокгольмський інститут досліджень проблем миру (SIPRI) у своїй щорічній доповіді повідомив про те, що світові ядерні держави на тлі скорочення стратегічних оборонних арсеналів інвестують в модернізацію ядерної зброї. Повідомляється, що в 2017 році у світі налічується 14 935 ядерних боєголовок проти 15 395 в 2016 році. З цієї кількості 93% володіють дві країни: Росія (7 000) і США (6 800). Решта 7% розподілені між сімома країнами: Францією, Великобританією, Китаєм, Індією, Ізраїлем та Північною Кореєю.

Якби Україна зберегла членство у «ядерному клубі», то анексії Криму й війни на сході не було б апріорі. Але українцям потрібен був вольовий лідер, який би ще у 90-ті роки вивів Україну в статус суб’єкту міжнародної політики, а не об’єкту, якими ми є тепер. Тоді потрібно було проявити політичну волю і залишити всю ядерну зброю. Україна, як член «ядерного клубу», могла би на зовсім іншому, вищому, рівні спілкуватись з іншими країнами світу. Але після розпаду СССР все було зроблено для того, щоб не допустити цього.

Тепер, воюючи з російським агресором на сході держави, Україна має повернутися до ядерної системи безпеки, на яку ми маємо повне право.

З Програми «Національного корпусу»: 1.1.2. Ми вважаємо Будапештський меморандум таким, що втратив свою легітимність та силу. Україна повинна мати ядерну зброю. Ми маємо захистити своє право на ядерну зброю в рамках Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Ірина Боднар-Коваленко

placeholder+image

Мітинг-реквієм загиблих українців від підриву ДніпроГЕСу НКВД

18 серпня 1941 року, під час відступу Червоної Армії із Запоріжжя був підірваний головний стратегічний об'єкт України -...

placeholder+image

Всеукраїнський тур Національного Корпусу набирає обертів

16 серпня актив Національного Корпусу відвідав чергові населені пункти України. Під час візиту жителі активно...

placeholder+image

Національний Корпус у боротьбі з рейдерами

В Богодухівському районі Харкова у фермерів відбирають землі незаконним шляхом. Спроби селян захистити себе з...

Мітинг-реквієм загиблих українців від підриву ДніпроГЕСу НКВД

Всеукраїнський тур Національного Корпусу набирає обертів

Національний Корпус у боротьбі з рейдерами

У Києві пройшло урочисте відкриття останньої зміни літнього таборування у таборі «Азовець»

Свято річниці Азовського Руху у Харкові

«ДТЕК» або Аксьонов: хто керує містом Добропілля?

Національний Корпус продовжує підкорювати нові міста

«Міцна родина». Дніпро

Підсумки акції Національного Корпусу проти мера Добропілля Аксьонова

Дороги в Україні як «лакмусовий папірець» дієвості влади

Українці припиняють тримати депозити у російських банках

Андрій Білецький відвідав новий полігон АЗОВу

Розпочався другий заїзд національно-патріотичного табору «Cічовик»

Тур Національного Корпусу 2017: подолано понад половину запланованих поїздок

Стартував третій заїзд дитячого табору «Карпатія»

Вихованці табору «Джура» підкорили Карпати!

Добропілля проти мера сепаратиста

Національний Корпус продовжує підкорювати нові міста