У далекому 1929 році, в такі ж зимові дні (у період 28 січня – 3 лютого) у Відні відбувся І великий збір українських націоналістів, під час якого була заснована Організація Українських Націоналістів. ОУН очолювала український політичний рух, що ставив собі за мету встановлення незалежної Української держави.
Що ж для нас ОУН? Найбільшим викликом для українського народу впродовж останніх століть було відвоювання і відстоювання своєї державності, яку втрачено в боях і внаслідок наївних помилок у ХVІІ-ХVІІІ століттях. Але, поруч із цим, був і другий, не менш складний виклик — потреба належного скріплення сил народу для того, щоб успішно протистояти смертельним ударам і затіям ворогів. А ті вороги діяли немов у змові, щоб згубити наявні та потенційні сили нашого народу. Крім фізичного винищування, до їхнього арсеналу входила політика перетворення українців у натовп рабів-безбатченків. Саме тому справа мобілізації українського народу до потужної протидії ворогам стала таким важливим викликом.
У свій час потужною націєзахисною силою було козацтво. Але після його підступної ліквідації московськими царями довелося чекати довгі століття, доки не виринула нова сила, спроможна мобілізувати широкі народні маси на бій з ворогом. Не буде перебільшенням твердити, що передову роль в могутньому пробудженні бойового духу нашої нації у ХХ-му столітті відіграла Організація Українських Націоналістів. Історія напевно визначить ОУН і націоналістичний рух як найбільш динамічний український рух новітніх часів.
ОУН у дуже складну пору історії взяла на себе тягар пробудження сил української нації. Ґенеза ОУН влучно схоплена в палких рядках Маршу українських націоналістів, що став гімном ОУН:
Зродились ми великої години,
З пожеж війни і з полум'я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнів і злість на ворогів.
ОУН – наше все! Рецепт, як зі зневіри, зради, втраченої держави, без грошей і «світової підтримки» – кинути виклик найбільшим потугам планети. Їхній рецепт був простий – трохи сталевих ветеранів, трохи пасіонарної молоді, віра в Україну і вірність ідеї до кінця, побудова дисциплінованої структури. І одне з головних, принцип дії! Менше програмних балачок, лише щоденна праця і вчинок! З цього тіста з’явилася найбільша повстанська армія Європи XX сторіччя. З цього тіста народився міф, який не дав згаснути національній ідентичності українців, народилася Незалежність.
Тепер навіть влада і вата на своїх з’їздах використовують вітання ОУН чи гімн ОУН. Деяким політикам здається, що варто вітатися «Слава Україні» чи поспівати «Зродились ми великої години…», і ти вже майже ОУНівець. Це не так, для борців 20-40-х, гімн і вітання були уособленням у словах їх ідеалізму, боротьби і реальних справ. Вони гордо казали: «Слава Україні», тому що були готові віддати їй усе, навіть життя, а не вкрасти у неї все. Тож згадаємо нашу ОУН і вшануємо її нашими справами, а не пустими словами.