Днями довідався з новин про те, що колишнього бойовика “ДНР” амністували за програмою СБУ “На тебе чекають вдома”. Сепаратист приєднався до незаконного формування ще навесні 2014 році, а згодом втік з Донецька і покаявся. Українські спецслужби все пробачили і фактично дали зелене світло ще одному терористу. Особливо цинічно, на мою думку те, що, коли бойовикам дозволяють розпочати нове життя, українських патріотів і ветеранів утримують за гратами.
Та за останній час випадок з “амністією” бойовика — не рідкість. Понад 80% засуджених за сепаратизм у 2020 році (близько сотні людей) отримали умовні терміни за свої злочини. На “Миротворці” досі можна знайти фото злочинців зі розпізнавальними знаками “Л/ДНР”, зі зброєю, військовою технікою, їхні дописи і коментарі про те, що вони брали безпосередню участь у бойових діях. Окремо в контексті хочу згадати про скандальну ексголову міської ради Слов’янська Нелю Штепу, яка, попри сепаратистську діяльність і допомогу бойовикам, зібралася не до в’язниці, а на місцеві вибори, знову у мери.
Безкарність ворогів України є масовим і вкрай небезпечним явищем. Влада закриває очі на цю проблему, наслідки якої не заставлять чекати. 5-та колона робить все для реваншу, а поблажки для терористів лише відкривають перед ними більше можливостей. Не можемо допустити ще одної “русскої весни” за участі “амністованих” вбивць з псевдореспублік та їхніх помічників, проросійських політиків.