Українсько-угорські відносини останнім часом важко назвати дружніми, чи бодай нейтральними. Наша історія взаємин є типовою для будь-яких держав, які довгий час межують між собою. Зрозуміло, що за такий довгий період бувало всяке. Одначе останнім часом хтось спеціально, використовуючи брудні засоби гри, вперто намагається розпалити етнічний конфлікт на теренах Закарпаття.
Закарпаття є унікальною областю. Незважаючи на те, що згідно з переписом, українці складають в регіоні понад 80% населення, а угорці – лише 12, Угорщина намагається використати цю кількість як аргумент у переговорах та як засіб тиску на українську владу. Угорщина влила величезні суми на розвиток угорських шкіл, а тепер, згідно з новим законом «Про освіту», угорськомовні діти будуть в обов’язковому порядку вивчати українську мову. Зрозуміло, що наші західні сусіди не хочуть просто так відмовлятися від регіону, який вони вважають своїм. Водночас все-таки варто зазначити, що настільки вільно впродовж усього цього часу вони себе почували через надлояльність із боку української влади, яка провадила політику «залишити все як є, воно потім саме виправиться». Як бачимо, не виправилося. Ситуація напружена як ніколи.
Тільки за лютий місяць трапились дві події, які служать серйозним сигналом про те, що зовнішній ворог не спить і намагається використати це загострення між Угорщиною та Україною на свою користь. Маються на увазі два напади, скоєні на те саме офісне приміщення, де базується Товариство угорської культури. Перший напад відбувся 4-го лютого. Нападники застосували коктейль Молотова для підпалу приміщення, втім лише пошкодили вікно та фасад будинку. Другий напад стався в ніч з 26 на 27 лютого. Цього разу нападники використали вибуховий пристрій, у результаті якого в будівлі згоріло абсолютно все, що було на другому поверсі офісу.
Останній інцидент із цієї серії – фейкове відео, в якому чотири нібито українські націоналісти палять угорський та польський прапори й навіть погрожують угорським та польським меншинам на теренах України, а також диверсійними діями на території Угорщини та Польщі за допомогою місцевих українців, яке шириться угорським та польським Інтернетом. Мабуть, зайве говорити про невластивий українській мові слововжиток та кальки з російської, які звучать у відео й які навряд чи розпізнає угорське або польське вухо.
Це вже не перші подібні провокації. Закарпаття постійно намагаються перетворити в зону протистояння: то на стінах з’явиться напис «Смерть мадярам», то вандали понівечать пам’ятник Ференцу Ракоці, угорського народного героя. Чи вигідна така дестабілізація Україні? Зрозуміло, що ні. В час, коли країна знаходиться у глибокій кризі, а на східних кордонах палає війна, подібні конфлікти вигідні виключно третій, зацікавленій стороні: Російській Федерації. Щоб не бути голослівним, достатньо навести для прикладу людей, котрі вчинили напад на офіс Товариства угорської культури 4 лютого. Нападниками виявилися двоє поляків, які воювали на Донбасі за терористів «Л/ДНР». Їх уже затримало Агентство внутрішньої безпеки Польщі. І майже зі стовідсотковою ймовірністю можна стверджувати, що й другий напад був скоєний такими ж фанатами так званої «Новороссии» та загарбницької політики Путіна.
Виникає закономірне питання – де в цей момент були українські спецслужби та як вони узагалі дозволили найманцям, котрі воювали проти України потрапити на нашу територію? Іще серйозніше і, мабуть, риторичне питання: чим ось уже чотири роки після революції Майдану зайняте українське МЗС? Явно не розвитком міжнародних відносин із державами регіону, які могли би бути нашими союзниками.
Значно приємнішою є звістка про заяву Йосипа Борто, заступника голови Товариства угорської культури. Він заперечує можливість того, що провокації на Закарпатті вчинили українці. «Впевнений, що в Україні та на Закарпатті зокрема не знайдеться людини, яка би вчинила цей злочин. У нас є націоналісти, ультранаціоналісти, але я не думаю, що це зробили громадяни України», – так звучить його заява.
Відтак, варто використати цей момент для солідаризації наших зусиль у протистоянні з РФ і для поглиблення добросусідських взаємин. Так – братерству вільних народів України та Угорщини, ні – штучному роздуванню шовінізму!