Втрата журналіста, мого товариша Павла Шеремета для мене була особливо болісною. Нарешті після трьох років тиші перші особи держави виходять на брифінг і, здавалось би, проливають світло на справу вбивства Павла. Але залишається дуже багато питань.

Аргументи правоохоронців про телефонні дзвінки та малюнки на куртках не виглядають переконливо, бо це не є прямими доказами. Безперечно, якщо буде доведена провина цих людей, то вони мають понести надсуворе покарання, подвійне, тому що вони носили військову форму.

Але наразі ця історія виглядає як чергова крапля в котел дискредитації, демонізації та поливання брудом добровольчого і волонтерського рухів, чим активно займається вже друга влада, рейтинг якої, на відміну від цифр довіри до військових, стрімко падає вниз. Минулій, нагадаю, це не допомогло.

Поділитись