Майже непомітно для українських ЗМІ та політиків минула 76-річниця Люблінської угоди — події, що започаткувала виселення українців із території Закерзоння.

9 вересня 1944 радянська окупаційна адміністрація УРСР та комуністичний уряд Польщі підписали договір про “добровільний обмін населенням”. На практиці угода стала відправною точкою масової насильницької депортації українців Надсяння, Холмщини, Лемківщини та Підляшшя із своїх предковічних земель. Півмільйона наших співвітчизників були змушені попрощатися з рідним краєм, перебравшись із Закерзоння на схід.

Ми не маємо права забувати про ці трагічні події в історії нашої Нації. Люблінська угода та подальша деукраїнізація Закерзоння — це яскравий приклад того, що відбувається з поневоленим народом, доля якого в руках окупанта.

В статусі бездержавної Нації, яка живе під контролем чужинців, нас завжди чекали депортації, голодомори та масові розстріли. Тож, дуже важливо сьогодні боронити український суверенітет будь-якими методами. Адже ціна втрати держави завжди надзвичайно висока.

Поділитись