Взагалі, його справжнє ім’я — Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбурґ-Лотаринзький. Але в Україні він відомий як Василь Вишиваний. Австрійський аристократ, який ріс у сім’ї полонофілів, а став українським патріотом й претендентом на український престол.
Вчора йому — 127.
Сьогодні про нього говорити стало якось навіть мейнстрімно. З одного боку це добре, адже він — яскравий представник українського монаршого консерватизму. Але різні дослідники минулого й сучасності активно намагаються звести наклеп на постать Вільгельма: то припишуть йому нетрадиційну орієнтацію, то звинуватять у симпатіях до комуністів.
Така увага з боку політичних опонентів була б приємна Василю Вишиваному, але він за свою честь поборотись вже не може, доводиться це робити нам.
Для нас постать Вишиваного в першу чергу важлива тим, що він яскравий представник “українця духу”. Хоч він не був уроженцем української землі, але своїми вчинками довів, що достойним українцем. Його історія яскраво контрастує з сучасними політиканами, які лише за паспортом вважаються українцями, а на справах є або росіянами, або представниками гомо совєтікус.
Чи міг би Василь Вишиваний стати дійсним королем України? Я переконаний — так. За своїми якостями він був тим самим безкорисливим, благородним, власним “варягом”, яким марив Євген Чикаленко. Пішла б історія іншим шляхом — і сьогодні ми цілком могли б жити в королівстві, підконтрольне його нащадкам.
Але нам важлива не якбитологія, а сьогодення. Василь Вишиваний помер від лап червоних катів, переродившись в образі українського національного героя, посівши чільне місце в Колі таких людей, як Павло Скоропадський, Богдан Хмельницький та Данило Галицький.