Днями у соціальних мережах львівський активіст опублікував інформацію про те, що у Львові ліцей №45, відомий своєю проросійською позицією, вкотре відмовився переходити на українську мову навчання та знову оголосив про набір першокласників у російськомовні класи. У такий спосіб директорка ліцею порушила законодавство, адже після прийняття нового Закону України “Про освіту” було внесено зміни до статутів навчальних закладів, де навчання відбувалося мовами національних меншин. У новому статуті написано, що право навчання мовою національної меншини може відбуватися лише у окремих класах або групах, де мова національної меншини вивчатиметься поряд з державною і не буде поширюватись на класи з навчанням українською мовою.
Втім, ліцей, про який іде мова, не вперше опиняється в центрі скандалу. Заклад і його керівництво давно відомі львів’янам, як українофоби та захисники “руского міра” у Львові. А деякі батьки учнів прямо кажуть: “єтат ліцей рускіх в абіду нє даст”. Також ще задовго до війни, у 2008 році, вчителька російської мови ліцею заявила журналісту, що хоче, аби Росія націоналістам перекрила газ зовсім, щоб вони подумали, що творять, і заради цього жінка була готова “сидіти в холоді і стукати зубами”. А у вересні 2016 року священик РПЦ Микола Баранов на уроці розповів учням ліцею про “кровопролиття” на сході України. До слова у тому ж році на першому дзвонику майже ніхто не виконував Гімн України. Згодом, у жовтні 2019 року, донька директорки ліцею у соціальних мережах називає Львів “розплідником рагулізму та нациків”, але потім допис видаляє. Та й це не всі скандали, у які потрапляла школа останніми роками.
Опісля всієї цієї інформації виникає питання: чому у Львові досі діє скандальний ліцей, у якому гуртуються люди, які ненавидять Україну, українську мову, українців і місто, в якому живуть? І чергова відмова директорки від української мови викладання лиш засвідчує таку ворожість ліцею. Влада міста мляво відреагувала на інцидент. Судячи з дій міського голови, Андрій Садовий і його оточення взагалі толерують російський ліцей у Львові. Проте такі елементи потрібно викорінювати, а не йти їм на поступки.
До того ж, цей ліцей фінансується з держаних коштів, а отже з наших податків. Отже, дітей навчають на засадах ідентичності держави-агресора за наші з вами гроші. І це — нонсенс! На сьомому році війни з Росією далеко від фронту — у Львові дітей продовжують навчати мовою агресора й пропагувати під час навчального процесу антиукраїнські ідеї. Ні у Львові, ні в Україні загалом не має бути таких розсадників “руского міра”!