Українська Держава повинна мати чітку національну політику щодо міграції. Особливо, після хвилі терактів, які прокотилися Європою. Так само як в Україні свою терористичну активність проявляє Москва, так і на Заході терором займаються прихильники ІДІЛ та подібних до неї екстремістських структур. Доволі часто активність ІДІЛ і Москви виглядає узгодженою.
«Виконавці Барселонського нападу є солдатами Ісламської держави, вони провели цю операцію у відповідь на заклики (з боку ІДІЛ) про те, що держави учасниці коаліції (проти Ісламської держави) мають стати мішенню». Ще 30 липня на одному з аккаунтів в Twitter, пов’язаному з терористичним угрупуванням «Ісламська держава», з’явилося повідомлення про «неминучу атаку»: «Ми збираємося встановити халіфат в Іспанії і ми відвоюємо нашу землю. Здійснимо атаку на Аль-Андалус (назва, під якою була відома територія Піренейського півострова в часи мусульманського панування в Середні віки). Цього хоче бог».
17 серпня фургон скоїв наїзд на натовп людей у Барселоні, в результаті чого 14 осіб загинули і понад 100 дістали поранення. Друга атака сталася в каталонському місті Камбрільс, де 18 серпня фургон спробував заїхати на пішохідну зону на набережній, проте перекинувся, і ймовірні терористи були вбиті поліцією, 8 людей загинули. Також ще в одному іспанському муніципалітеті – Альканар – пролунали два вибухи, одна людина загинула, семеро постраждали. Було встановлено, що в будинку спрацював вибуховий пристрій.
Після теракту на Мадридському вокзалі Аточа в 2004 році, коли загинуло 191 людини, заходи безпеки були посилені по всій країні. Але, очевидно, цього замало. По всій Європі, в США та інших країнах Заходу контртерористичні сили й поліція збільшують свої зусилля, розвідувальні агентства європейських країн підслуховують й діляться між собою інформацією, але вони не в силі перевірити кожний здогад. Урядові програми «де-радикалізації» провалились і не відмовили екстремістів від здійснення вбивств. Причина – у самій державній політиці побудови відносин з іноземними громадянами, неконтрольованій міграції з країн Африки та Азії, відмова від депортації величезної маси нелегальних мігрантів та їх невдала «натуралізація» їхніх нащадків. Для Заходу актуальним є екстремізм ІДІЛ та «Аль-Каїди». Для України – російський. В обох випадках має бути визначена чітка й міцна національна позиція.
Держава повинна мати упорядковану міграційну політику: «процедура отримання дозволу на проживання має стати прозорою. Канали нелегальної міграції перекриваються. Процедура депортації нелегальних іммігрантів спрощується та скорочується. За незаконний перетин українського кордону впроваджується кримінальна відповідальність (особливо у випадку рецидивів)» (з Програми «Національного корпусу»).
Крім того, надійним запобіжником від терористів має стати розширення прав простих громадян на носіння вогнепальної зброї та збройний самозахист: «Право громадян на збройний самозахист розширюється на законодавчому рівні…Дозволяється володіння та носіння короткоствольної нарізної вогнепальної зброї для всіх громадян, які мають офіційний дозвіл на набуття та володіння вогнепальною зброєю» (З програми «Національного корпусу»). Адже зрозуміло, що якби жителі Барселони мали при собі вогнепальну зброю, водій-терорист був би застрелений вже в перші секунди спроби вчинення терористичного акту. І вдалося б запобігти численним жертвам серед невинних людей.
Ірина Боднар-Коваленко