Нас було п’ять десятків. Ми були звичайними українцями, яким було не байдуже. Ще нещодавно у нас було дві помпи, один пістолет і купа арматури, а вже в той день ми попали у першу засідку, з якої не тільки вийшли цілими, а й з успіхом розгромили ворога.
Сім років тому, 5 травня 2014 року, пройшов своє бойове хрещення загін, який став ядром батальйону, а згодом — полку “Азов”. І я пишаюсь, що був у цьому підрозділі від початку його створення.
Сьогодні ніхто не має сумніву: “Азов” — один з кращих бойових підрозділів в Україні. Але так було не завжди. Нас критикували, поливали брудом і хотіли, аби ми перестали існувати. Але ми вистояли та стали кращими. І досі ніхто не перевершив наших результатів.
“Азов” став найкращим не завдяки медіа, озброєнню чи розвідці. Він став таким завдяки людям. Ми прагнули понад усе звільнити рідний край. Ми горіли від світла Ідеї, яка палала у наших серцях. І ця Ідея і через сім років веде нас уперед, до перемоги.
Зі святом всіх причетних. Вічна слава загиблим. З днем народження, Азов!