Фото: Корреспондент.net
18 січня, на третій день розгляду правок до тексту законопроекту, Верховна Рада все ж таки прийняла найбільш очікуваний та найбільш же суперечливий закон – №7163 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях». Тепер РФ офіційно визнана агресором, проте про Крим та державну політику України по його поверненню знову ні слова. Пропонуємо вам коментарі представників медіа та експертної спільноти з приводу прийняття цього закону.
Декларування статусу окупованої території нівелюється положеннями про торгівлю з нею. Торгівля з окупантом – підтримка окупанта. “Розведення” питань Донбасу та Криму – це визнання окупації Криму de facto на невизначений час.
У легендарному законі про деокупацію не пройшла поправка про згадування Криму. Ок. В принципі, треба визнати, що всі ці згадування у даному випадку – не більше, ніж декларації. Ну і справді, щодо Криму є окремі норми.
Але все одно цікаво. Чому настільки рішуче неприйняття у провладній більшості викликає ідея про згадування разом Криму та ОРДЛО?
Ну могли б “дописати” за принципом – “відчепіться”?
Але рішуче цьому опираються.
Очевидно, що відповідь може бути лише одна. “Розведення” питань ОРДЛО і Криму зафіксоване у певних, неформальних домовленостях. Які, проте, є настільки “сильними”, що порушити їх бояться навіть декларативно.
Здається, депутатів поставили перед виделкою. Законопроект не повний і не якісний, але спробуй не проголосуй за визнання «рашки» агресором – й розірвуть же.
Тепер маємо шизофренічну ситуацію, коли є дипломатичні стосунки з країною, яку самі ж офіційно виграємо агресором. Понад те – маємо з нею договір про дружбу. Аргумент про те, що, мовляв, не можна його розривати, щоб змусити його виконувати країну, яку ми визнали агресором – це ще більша шизофренія.
При будь-яких розкладах не розумію не визнання “днр/лнр” терористичними організаціями. Ми ж й так ніби відмовляємося про щось офіційно говорити з захарченками. Так в чому логіка, щоб їх не визнати терористами й закрити питання раз і назавжди?
Вже писав, що винесення Криму за лапки тактично зрозуміле. Але стратегічно – неправильне. Ми так й не маємо жодної притомної стратегії повернення АРК.
Вже очевидно, що ніяких серйозних рухів до виборів у цих вікопомних питаннях не буде. І от це бісить найбільше. Знову продовжуємо гратися у гібридність. В тих питаннях, де це межує з банальною безхребетністю.