Фахівці б’ють на сполох: через неконтрольоване використання водойм та посушливі періоди на Прикарпатті може зникнути декілька малих річок, які час від часу перетворюються в потічки. Явище, з їхніх слів, тимчасове. Але тенденція низької водності річок спостерігається чи не щороку з приходом весни. І причина не тільки у змінах клімату, а й у байдужості місцевих мешканців.
На території Івано-Франківської області нараховується 8 294 річки. Зокрема, одна велика (Дністер) та три середні (Бистриця, Прут і Черемош). За кількістю річок область посідає друге місце на гідрологічній сітці. Це пов’язано з тим, що Прикарпаття знаходиться в Карпатському регіоні. Тому розгалуження даних річок є дуже інтенсивним, а притоки великих річок сягають до 100 кілометрів.
На сьогоднішній день вже є річки, які періодично зникають. З відкритих даних – це р. Бережанка в селі Старий Угринів та р. Урив на краю селі Новиця, що знаходяться в Калуському районі. Також історичних мінімальних показань досягали рівні вод в річках Прут, Лужанка, Бистриця-Солотвинська та Чечва. У річках Сукіль та Дністер, рівень води цьогоріч опустився нижче свого мінімального історичного значення.
Причиною цьому є, в першу чергу, вплив погодних умов. Так, зміна клімату впливає на рівень води у річці. Приміром, якщо брати температурний режим за останні роки, то 2015 рік став найбільш посушливим. Постраждала від цього вся Україна, зокрема, і Прикарпаття. Тоді середня річна температура сягнула 9,8 градусів при нормі 7,6.
Однак по річках б’є не тільки клімат, а й згубний вплив людини. Висушування боліт, вирубка лісів, розорювання орних земель може призвести до того, що через 20-30 років деяким районам Прикарпаття загрожує дефіцит питної води. Через зниження рівня води в басейнах річки Дністер і Прут найбільше постраждають Коломийський, Калуський та колишній Рожнятівський райони.
Врятувати річки можливо. І починати потрібно з маленького. До прикладу, кожен населений пункт може встановити дренажну систему, тобто поверхневе водовідведення. Це допоможе своєчасно очищувати стоки та запобігти забрудненню водойм і грунту. Крім того, іноді очищені стічні води підприємства можуть використовувати повторно для господарських потреб.
Потрібно збільшувати площі лісів, але не чим завгодно. Хвойні дерева не можна висаджувати, бо вони вбивають ґрунти. Краще спрямувати кошти на клен, вербу, тополю. Цим має опікуватись територіальна громада, але і центральна влада повинна стимулювати цей процес. Ініціатива потрібна і від лісівників – щоб підготували саджанці та провели консультації, від місцевої влади – аби згуртували громаду, ну а від громади – бажання писати нову, незабруднену історію.
Ми ж закликаємо кожного бути відповідальним громадянином – берегти і приєднуватися до відновлення водних артерій. І потреба у цьому є не тільки на Прикарпатті, а й по цілій країні.