Революція Гідності та російсько-українська війна, що спалахнула шість років тому, на превеликий жаль, так і не стали консолідуючим чинником, що об’єднує українську Націю.
Більшість українців вперто не помічали війни, продовжуючи жити своїм власним життям. Втім, це не заважало їм “втомлюватись” від воєнних дій. Частина українців, тікаючи від призову, та в пошуках особистих зручностей, шукала кращої долі по закордонах.
А високопосадовці вже звично для себе будь-які негаразди використовують, як ще один засіб, для власного збагачення. Не стала виключенням і війна на Сході.

Дивовижно, але коронавірус, який нещодавно охопив величезну кількість країн, зробив в Україні неможливе. Поки лиш технічно, а не ментально.
Перетворив Україну на “підводний човен” у якому чи не вперше опинились і “втомлені” від війни обивателі, і заробітчани, які спішно повертаються із закордонів, і навіть владоможці, яким вже доводиться опускатись до суворих українських реалій зі своїх олімпів. Стрімка епідемія захворювання не визнає статусів, політичних поглядів та розміру статків.
Отже, всі ми перебуваємо на єдиному “підводному човні” на який перетворилась Україна!

А так хочеться, щоб була вона не човном, а Спільним Домом для всіх українців. І пандемія дає нам таку чудову можливість. Однак, для цього необхідні кардинальні зміни, і вже не технічні, а ментальні.
Чи зможемо ми цього досягти ? Залежить від кожного з нас!

Поділитись