У новий 2020-й рік, Україна вступила з радісною звісткою: 76 наших співвітчизників, нарешті повернулись додому, в рамках обміну полоненими. Безсумнівно, радість цієї новини важко переоцінити.

Але, позитивні настрої суттєво затьмарюють декілька фактів, ключовими з яких є: кількість осіб, котрих повернула (або ж віддала) наша сторона, та якісний склад цієї групи.

124 утримувані особи, були відправлені Україною до ОРДЛО за списками на обмін, що майже вдвічі більше, ніж повернули нам.

А, варто зауважити, що формула “всіх на всіх” не включила в себе людей, які значаться “пропавшими безвісти”, появу яких, масово породила війна на сході України. Більшість цих людей, можуть бути в полоні на території ОРДЛО, але, як невстановлені особи, не мають змоги увійти до списків на обмін, хоча їх число, за даними ЗМІ, може становити до 300 чоловік.

У той же час, ми не лише повернули захоплених у ході війни, а і віддали вбивць і терористів, котрі чинили злочини на території підконтрольній Україні, у різні проміжки часу.

До ОРДЛО відправились винуватці вибухів у Харкові, що відбулися під час мирної ходи 22 лютого 2015.

Окрім того, в рамках обміну були звільнені 5 екс-беркутівців, причетних до розстрілів людей під час Революції Гідності. Вбивцям Майдану навіть не винесли вирок. Фактично – просто звільнили.

І навіть після цього, росія вимагає внесення змін до Конституції України, стосовно закріплення особливого статусу Донбасу, що виходить за всі рамки допустимих угод.

Безумовно, обмін полоненими передбачає поступки обох сторін, але поступки мають бути взаємними і свідомими.

Поділитись