Опозиція буває різна – хтось працює над докорінною зміною неефективної існуючої політичної системи, а хтось використовує опозиційність як прикриття свого комфортного корупційного існування. Псевдоопозиція також буває різна. Є ті, хто підняв на щит гасла обох Майданів та, втративши можливість потрапити у владу вже сьогодні, хоче замінити собою нинішніх керманичів, не міняючи правил гри. Але є більш цинічні та небезпечні «опозиціонери» – це ті, хто ще вчора працював в команді Януковича, а сьогодні використовує соціальний популізм та «ватні» настрої частини українського суспільства для того, щоб втримати електоральну вагу водночас знаходячи «спільну мову» з вищим керівництвом держави. Один з найбільш яскравих представників останнього прошарку – колишній віце-прем’єр-міністр в уряді Януковича/Азарова, нинішній лідер фракції Опозиційного блоку та, в своїх мріях, зручний опонент Петра Порошенка в майбутніх президентських виборах.
Сфокусувати увагу на цьому персонажі змусив його слабкий, але неприємний голос в загальному хорі обурення по найбільш яскравій темі початку 2018 року в Україні – заприсяженню Національних Дружин. 6 лютого з трибуни Верховної Ради Бойко, працюючи на свій електорат та прихильність Банковою одночасно, висловив своє обурення «створенню парамілітарних структур». Від Бойка, як одного з натхненників та спонсорів звозу реальних «тітушок» на Євромайдани по всій країні в 2013-2014 роках, чути це особливо смішно. Але, якщо брати до уваги коротку пам’ять українського суспільства, не так уже і смішно – тому варто нагадати, хто такий Бойко і чому його якщо й варто слухати, то бажано в якості підсудного по ряду гучних корупційних справ.
Отже, Юрій Бойко – екс-віце-прем’єр-міністр України в уряді Миколи Азарова. За часів правління Януковича асоціювався з угрупованням РосУкрЕнерго – проросійського крила в Партії регіонів (Бойко, Льовочкін, Фірташ) на противагу до групи “старих донецьких” (Азаров, Клюєв, Рибак і т.д.). У ЗМІ в останні роки найчастіше фігурував в контексті “вишок Бойка” – багато писали про те, що вишки для видобутку нафти і газу на Чорноморському шельфі обійшлися бюджету України в $400 мільйонів кожна, тоді як реально за них заплачено постачальникам по $220 млн. У Бойка багата трудова біографія у владі – в 2002-2003-му роках він займав пост голови правління Нафтогаз України, з 2003 по 2005-й – працював заступником міністра палива та енергетики, встиг взяти участь в опозиційному блоці “Не Так!” на чолі з Віктором Медведчуком на парламентських виборах 2006 року. Незважаючи на програш блоку Бойко в серпні 2007 року був призначений міністром палива та енергетики в уряді Віктора Януковича при президенті Вікторі Ющенку. З 2007 по 2014 рік був членом Партії регіонів, працюючи з березня 2010 по лютий 2014 віце-прем’єр-міністром. Також для чогось балотувався в президенти в 2014 році. Опоненти стверджують, що тільки для того, щоб отримати кандидатський імунітет. Після парламентських виборів 2014 року очолює фракцію Опозиційного блоку в Верховній Раді.
На сьогодні Бойко та його Опоблок перебувають в ролі «зручної опозиції», а сам Бойко конкурує з іншою «знаковою особистістю» – Вадимом Рабіновичем за місце в другому турі президентських виборів-2019 за згодою Банкової. З тим, що на сьогодні діючий президент легко переможе лише когось з цієї пари, не на запис, але говорять навіть в самій Адміністрації президента. Тому ні дострокові вибори, ні реальна зміна діючої системи «опозиціонеру» Бойко не вигідна.
Так, в Адміністрації президента можуть піти на прогнозований, але від того не менш ефективний сценарій виведення в другий тур з Порошенком Юрія Бойка, як найбільш зручного спаринг-партнера. Значить, варто чекати, що влада сама буде зацікавлена в штучному роздмухуванні рейтингу Оппоблока. У підсумку на наступних чергових виборах Оппоблок може розраховувати на більшу кількість голосів і більшу кількість депутатських мандатів, ніж в разі позачергової кампанії.
Юрій Бойко дуже зайнятий побудовою зручної мережі взаємодії з владою і вважає, що його «друзі» в високих кабінетах посприяють тому, щоб суспільство і закон забули про оборудки з «вишками Бойко». Саме тому депутати-націоналісти Андрій Білецький та Олег Петренко сформували депутатський запит до Генерального прокурора України з проханням повідомити суспільству деталі справи. А саме: яких заходів було вжито на цей момент та що планується для розслідування кримінального провадження, розпочатого за фактом розкрадання коштів ДАТ «Чорноморнафтогаз»? Чи повідомлялося про підозру за вказаним фактом і якщо так, то чи є в переліку підозрюваних Юрій Бойко? Яким чином планується здійснити продаж зазначених бурових установок, а також чи не створює такий продаж ризиків для розслідування злочину з кодовою назвою «вишки Бойко»?
Замовчування злочинів режиму Януковича та його посіпак сьогодні відкриває шлях для реваншу проросійських сил завтра. Націоналісти цього не дозволять.