В українських ЗМІ, освіті та пресслужбах, спочатку як рекомендації, а згодом і у наказовому порядку, впроваджуються фемінітиви та евфемізми. «новомову»*, також було закріплено, шляхом уведення в дію (3 червня 2019 року) нового українського правопису.

Метою політкоректності є, начебто  «мінімізація образи представників меншин чи груп суспільства на підгрунті расових, релігійних чи культурних ідей».  Відповідно ж, до марксистської логіки, пригноблені завжди морально праві, за будь-яких обставин! І ніхто не має поставити під сумнів реальність  «пригнічення» цих людей. Така абсурдна логіка грунтується на не менш абсурдному, спрощеному твердженні про те, що нібито білі  гетеросексуальні чоловіки (і лише вони) є головними винуватцями в  усіх негативних суспільних явищах. Вони  є постійними  гнобителями: жінок, гомосексуалістів, представників інших рас, тварин.

Перефразовуючи відомий вислів часів радянського минулого про піонера який «відповідав за все», новітні ліво-ліберальні псевдоінтелектуали безапеляційно заявляють,  що  «винні у всьому» білі, гетеросексуальні чоловіки! Злі білі чоловіки закріпили своє панівне становище, навіть, у мові. Наприклад.  Бог чоловічого роду, а повія жіночого. А це ж сексизм!  Чорна заздрість і білосніжна чистота! Це ж расизм!  І т.д.   Щоб  подолати  жахливі  наслідки  панування  білих чоловіків потрібно широко ввести у  сферу міжлюдського спілкування нові,    «справедливі»     слова    і    словосполучення: членкиня, психологиня, критикеса, докториня, фахівчиня….  Несподівано, для більшості  з`ясувалось, що такі  слова як: «красуня», «негр», «товстий», «гомосексуаліст», «циган», «інвалід»  і навіть «Бог» – можуть бути образливими, а ті хто ними користуються одразу зараховуються до ксенофобів, расистів, гомофобів  або  сексистів.   Тепер щоб не кривдити мусульман, варто не вітати присутніх «Веселого Різдва!», натомість замінити цю фразу на нейтральну «Веселих свят!». Щоб не ображати гомосексуалів, не можна говорити про те, що ці чоловік або жінка є  «традиційної орієнтації»,  а варто вказати що вони є  «цисгендерами», на відміну від «трансгендерів» або ще якихось «гендерів». Тобто, не існує норми і відхилення, краси і потворності, білих і чорних, вузькооких, товстих – всі мають бути однакові! Однакові, отже рівні і від того вільні!  Проте,  принцип «однаковості», як ми побачимо далі, вступає у глибоке логічне протиріччя із іншим лівацьким принципом  «багатоманітності» і «мультикультурності». Заради досягнення останнього, ліво-ліберали   готові усіляко обмежувати права однієї із груп громадян  – білих гетеросексуальних чоловіків.  Обмеження одних,  заради привілеїв для інших.  Невже так має виглядати  рівність? Але хто ж насмілиться вимагати   від ліваків логіки?  У  питаннях досягнення омріяної  гендерної і расової справедливості, логіці не має бути місця!

Володимир Буковський**, проживаючи у Велиобританії, згадував, про наслідки впровадження «політкоректності»: «З’явилися закони про «hate speech» — мову ненависті… «Мовою ненависті» оголосили будь-яку згадку про расові відмінності або сексуальні схильності. Ви не маєте права визнавати очевидні факти. Якщо ви їх згадуєте публічно — це злочин». Контролюючи мову, ліваки отримали нарешті можливість впливати і на думки людей, попереджуючи «думкозлочин»*. Таким чином, події роману-антиутопії Джорджа Оруелла «1984», про тоталітарне соціалістичне суспільство, поступово набирають риси реальності.

На перший погляд, усі ці лівацькі мовні потуги виглядають карикатурно і не мають логіки. Але насправді, спроби творення і введення у обіг штучної «новомови»* криють у собі велику небезпеку. Адже мова є частиною соціальної пам’яті, сукупністю значень (немовних), що становлять орієнтовну основу діяльності. Мова це генетичний код нації, це її буття. Мова є тим, що поєднує індивидів із колективною свідомістю та історичною пам`яттю. Розірвавши цей зв’язок, спотворивши значення слів, носії «новомови» знищують духовну спорідненність «і мертвих, і живих, і ненароджених». Ліваки усвідомлюють велике значення мови, саме тому усіляко намагаються її «удосконалити» («інфікувати»). У наш побут, спочатку поступово, а зараз все наполегливіше стали впроваджуватись евфемізми, нібито як засоби заміни неприємного на приємне, чи менш образливе для слухача.

Приклади: погромник/грабіжник – лутер; військові дії – миротворча місія; повія – секс-працівниця; збочення – альтернативний спосіб життя; педераст/гомосексуаліст – гей; циган – людина ромської національності; негр – афроамериканець; нелегал – біженець….

Врешті, отримуємо орвелівське – «Війна це мир!».

* «Новомова» – штучна мова із роману Джорджа Оруелла «1984». У романі новомовою називається мова тоталітарного суспільства, у якому слова втрачають свій реальний зміст. Новомова не терпить інакодумства, альтернативної думки, так як змушує говорити співрозмовника лише так, а не інакше. Якщо ти говориш інакше – отже ти чужинець, ворог! Мова в романі покликана унеможливити опозиційне мислення («думкозлочин») через виключення слів або виразів, які описують поняття свободи, революції і т. д. Один із персонажів роману про це зазначає: «Це прекрасно — знищувати слова». Англійська мова у новомові трактується як «старомова». Старомова в романі мала бути повністю витіснена новомовою до 2050 року. Новомова – це перефарбовування реальності, спосіб захисту/втечі від реальності.

** Володимир Костянтинович Буковський (1942-2019) — російський політичний і громадський діяч, учений-нейрофізіолог, політолог, письменник, публіцист. Колишній радянський політичний в’язень та один із засновників дисидентського руху в СРСР. Після 12 років політичного ув’язнення в СРСР в 1976 році був обміняний на генерального секретаря компартії Чилі – Луїса Корвалана.

Поділитись