Сьогодні в Україні надзвичайно важливий та одночасно трагічний день – День пам’яті жертв голодоморів.
Наша країна, як ні одна інша у світі, усвідомлює повноту геноциду з боку окупантів, бо пережила цілих 3 голодомори: під час «червоного терору» 1921-1923 рр, сумнозвісний 1932-1933 рр та післявоєнний 1946-1947 рр.
Це ряд спланованих холоднокровних злочинів, здійснений керівництвом більшовиків, який привів до непоправної втрати українській нації, адже найбільшою етнічною групою, яка постраждала від штучно створеного голоду були саме українці.
Насильницьке вилучення продовольства, блокада військовими сіл та районів, заборона виїзду селян, репресії щодо незгодних, «чорні дошки» призвели до фізичного винищення тільки у 1932-1933 роки близько 4 мільйонів осіб. Але справжньої кількості вже ніхто і ніколи не дізнається.
Згодом у вимерлі села привезуть для заселення чужорідний елемент з Російської республіки союзу, що позначиться у часі далеко вперед, аж до наших часів. І сучасна Росія, як правонаступниця СРСР, несе усю повноту відповідальності за ті злочини проти людства, якими більшовики придушували український національний дух.
Не забувайте жодної жертви, шукайте та пам’ятайте про своїх родичів, які постраждали від голоду, це ваша шана та обов’язок перед невинноубієнними.
Саме тому, сьогодні Національний Корпус Полтави поклав квіти до пам’ятної стели жертвам голодоморів та показав документальний фільм на основі розповідей живих свідків, переживших ті страшні часи.
Хто не пам’ятає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Вічна пам’ять померлим.
