Микола Кравченко, головний ідеолог Азовського руху, у своєму телеграм-каналі розповів про гуманітарну складову деокупації український територій.
Надважливо підготувати до деокупації (яку колись ми все одно здійснимо) не тільки озброєння, техніку й інфраструктуру, але і людей. Без мотивації особового складу зброя не стрілятиме, техніка нікуди не поїде і інфраструктура не працюватиме.
Працювати з людьми ми маємо за трьома форматами:
- мотивувати тих, хто буде здійснювати деокупацію
- демотивувати противника
- забезпечити схвалення чи хоча б відсутність опору з боку всіх інших
Здійснити це можна через засоби масової інформації та всеохоплюючу державну систему національно-патріотичного виховання. Виховання в даному разі стосується не тільки дітей, а всіх громадян в цілому. Ця система має передусім охопити:
- навчальні заклади
- військові і воєнізовані структури держави (тут треба реформувати систему роботи з особовим складом; те, що раніше називали замполітами)
- державні органи (тут не варто залучати ніякого додаткового фінансування, цілком можна переспрямувати кошти, що виділяються на уповноважених з гендерних питань, які зараз існують практично при всіх держорганах).
Демотивувати противника має керована національними спецслужбами проукраїнська інформаційна експансія, завданнями якої є:
1) формування, якщо не проукраїнської, то принаймні нейтральної позиції більшості
2) наповнення інформ-простору (як нашого, так і окупованого й навіть закордонного) різноманітним підривними (для РФ) посилами: від поточних до глобальних (по типу «Кубань – це Україна», «Незалежний Сибір», «Вільний Ідель-Урал» чи «Японські Курильські острови»)
3) знищення інформаційного домінування РФ на Заході (про ситуацію в Україні європейці мають дізнаватися з українського боку, а не від ресурсів, пов’язаних з РФ, як зараз). Ми маємо сформувати у населення західних країн образ кремлівського режиму як агресора і загрози миру.
Для того ж, щоб забезпечити проукраїнськість чи хоча б нейтральність широкої аудиторії, ми маємо провести не стільки декомунізіацію, скільки позитивну українізацію (особливо південних і східних областей). Це можна зробити наступними кроками:
- активною роботою по вшануванню південно- і східноукраїнської героїки (пам’ятні заходи, освітні програми, програми у ЗМІ, встановлення пам’ятників проукраїнським діячам на Півдні і Сході);
- прийняття місцевих програм популяризації української мови й культури в південних і східних областях;
- відновлення козацької топоніміки Півдня і Сходу України.
Для того, щоб гуманітарно підготувати деокупацію потрібний час. Але чим раніше ми це почнемо, тим швидше ми підготуємо людей: мотивуємо свої сили, демотивуємо ворога і забезпечимо підтримку населення і союзників. Деокупацію треба починати з людських душ. Тож, вперед – до лагідної, але тотальної українізації.
На фото – пам’ятник гетьману П.Сагайдачному, встановлений з ініціативи полку “Азов” в смт.Мангуш Маріупольського р-ну Донецької обл. восени 2017.
Підписатись на телеграм-канал Миколи Кравченка