Для Петра Порошенка 26 липня цього року буде датою, яку він має всі шанси запам’ятати назавжди: саме в минулий четвер лідер відомої антиукраїнської організації «Український вибір» Віктор Медведчук погодився вступити до лав не менш антиукраїнської партії Вадима Рабіновича «За життя». Про це розповів сам Вадим Рабінович в ефірі телеканалу «Україна», додавши, що відбулося це за результатами голосування телеглядачів такого ж антиукраїнського як і його партія каналу NewsOne.
Чому для Петра Порошенка це рішення кума Путіна може бути таким доленосним? А тому, що у разі приходу до влади антиукраїнських сил на кшталт «За життя» наш «тимчасовий адміністратор» має хоч якісь шанси залишитися на свободі. І хоча б частково зберегти своє майно та не шукати притулку у Венесуелі, Білорусі чи Казахстані: Заходу Порошенко не потрібен, а Путіну одного невдахи досить.
Дійсно, важко не погодитись, що для Порошенка прихід до влади на парламентських виборах партії «За життя» разом з «Опоблоком» є найбільш бажаним варіантом розвитку подій.
Адже люди, які складають їх кістяк, давно знайомі Петру Олексійовичу, мають однаковий з ним світогляд, а більшість депутатів-мажоритарників, які сьогодні знаходяться у фракції БПП, легко знайдуть спільну мову з однопартійцями Медведчука, Рабіновича та Бойка: у більшості з них за плечима одне й те саме спільне «регіональне» минуле.
Однак, у цій історії є й інша сторона медалі: зовсім не Рабіновічу, а саме Порошенку та його оточенню має бути вдячний Медведчук за своє «воскресіння». Тому що цілком зрозуміло, що якби Петро Олексійович у 2014 році набрався сміливості та зайняв дійсно державницьку позицію, ініціював знищення російського бізнесу в Україні, розпочав ліквідацію УПЦ (МП), провів справжню мобілізацію суспільства на боротьбу з російським агресором, мав волю до викорінення корупції, то уявити собі реінкарнацію через чотири роки після Революції Гідності політичних мумій на кшталт Медведчука було б дуже складно.
Але Порошенко обрав інший шлях. Кулуарних домовленостей зі вчорашніми «господарями долі», потурання російському бізнесу, збереження і розвитку корупційних схем своїх попередників, кумівство, імітації реформ та повної залежності від рішень зовнішніх гравців…Майбутнє України знов буде вирішуватись в жорсткій та непримиренній боротьбі.
Ілюстрація – видання “Главком”