Коли в повітрі Європи добряче запахло порохом, і ніхто уже не мав сумніву в тому, що гряде неминуче, українці зуміли воскресити свої державницькі традиції. Восени 1938 року Закарпаття здобуло автономію у складі Чехословаччини, а 15 березня 1939 – незалежність.
Незважаючи на те, що Карпатська Україна проіснувала всього один день, ця подія стала справжньою звитягою для українців Підкарпатської Русі. Зі зброєю в руках у складі Карпатської Січі вони боролися з агресором, який у десятки разів переважав їх за військовою міццю.
Чого лише вартий бій на Красному полі, що недалеко від тодішньої столиці Карпатської України Хуста. Коли проти 20000-ої угорської армії, яка володіла танками та авіацією, виступило 1600 хоробрих карпатських воїнів, що окрім стрілецької зброї та кількох гармат не мали нічого іншого. Вони тримали підступи до Хуста протягом двох днів та завдали ворогові значних втрат. Армія диктатора Горті таки зуміла прорвати лінію оборону, але ціною багатьох угорських життів.
Карпатській Січі фактично довелося воювати на два фронти. На підтримку угорським військам Польща через свій південний кордон відправляла диверсійні загони. Незалежна українська держава на Закарпатті становила для польського уряду величезну загрозу як джерело поширення національно-революційних настроїв на Галичину.
Війна Підкарпатської Русі за свою незалежність тривала 4 дні з 14 по 18 березня 1939 року. Хоча нова українська держава не змогла вистояти під натиском ворогів, українці Закарпаття показали усій Європі, хто справжній хазяїн цих земель.
І за потреби знову це можуть нагадати.
Арій©