Сьогодні виповнюється рівно 6 років з дня початку “АТО” на Донбасі. 13 квітня 2014 р. РНБО, реагуючи на захоплення московськими диверсантами Гіркіна Слов’янська, оголосила про проведення Антитерористичної операції. Того ж дня поблизу Слов’янська відбувся перший офіційний бій “АТО” з силами агресора. Рішення про початок Антитерористичної операції було ухвалено з колосальним запізненням. На той час минуло вже більше 4 тижнів від початку фактичної гібридної агресії Кремля на Сході України.
Нагадаю, що вже 13 березня 2014 р. на вулицях Донецька вперше пролилась кров українських патріотів, на яких напали озброєні проросійські бойовики. Були вбиті й поранені. За сприяння місцевих еліт та потурання силовиків московська 5 колона безкарно піднімала над українським адмінбудівлями триколірне шмаття у містах Донеччини й Луганщини. Більше місяця безхребетна влада уникала рішучих дій для припинення антиукраїнської вакханалії на Донбасі. Переконавшись в імпотентності керівництва України, Кремль дав “зелене світло” для ескалації. 6 квітня разом із запасами зброї силовики здали антиукраїнським силам управління СБУ в Луганську, а в Донецьку вчергове було захоплено ОДА. Наступного дня ватники за вказівками з Кремля проголосили суверенітет так званої “ДНР”.
Але навіть після цього українська влада не наважилась використати силу проти московських диверсантів на Донбасі. Продовжувались спроби “мирно врегулювати конфлікт”. Це ще більше переконало ворога в можливості легкої перемоги. Відтак вже 12 квітня загін Гіркіна захопив Слов’янськ та Краматорськ. Тільки тоді влада оголосила про початок АТО. Примітно, що, за свідченнями учасників бою під Слов’янськом, 13 квітня 2014 перші постріли в окупантів вони зробили, всупереч наказу командира “не стріляти”. Злочинна бездіяльність тодішньої влади, яка боялась “спровокувати” Путіна і до останнього відтягувала силову відсіч ворогу, ще має отримати належну оцінку.
На жаль, за 6 років війни мислення українських можновладців не змінилось на краще. Вони й надалі думають, що з агресором можна досягти компромісу, головне —”не провокувати”, демонструвати “миролюбність”. Днями Зеленський у компанії корупціонера Єрмака заявив про доцільність так званого “розведення” сил на нових ділянках. Складається враження, що глава держави або втратив зв’язок з реальністю або свідомо працює на ворога. Твердження Зеленського буцімто розведення вже допомогло зменшити обстріли — це не просто брехня, це цинічна наруга над пам’яттю десятків загиблих через “миротворчість” влади українських воїнів. З початку 2020 року на передовій віддали життя 45 захисників України. Навіть за неповною статистикою ОБСЄ на початку цього року кількість вибухів від обстрілів зросла втричі порівняно з аналогічним періодом 2019-го. Саме безхребетність влади, яка замість рішучої відсічі іде на нові поступки Кремлю, найбільше заохочує ворога до зухваліших дій. Слабкість завжди мотивує Москву до ескалації. Як навесні 2014, так і навесні 2020.
На початку російської агресії саме імпотентна позиція влади найбільше посприяла початковим успіхам ворога у війні проти України. Сьогодні зрадницькі кроки Зеленського та його клептократів загрожують не менш катастрофічними наслідками для нашої Батьківщини. 6 років тому, незважаючи на бездарність керівництва держави, енергією тисяч пасіонаріїв-добровольців вдалось не дозволити ворогу поневолити України. Тепер наше завдання не менш важливе: зупинити капітуляцію влади клоунів. Впевнений, що в нас все вийде. Ця війна має завершитись тільки українською перемогою.
Лише тоді усі покладені за останні 6 років на вівтар боротьби жертви будуть сповна окуплені.