Головні події 2019.

28.12.2019

2019-й промайнув, здавалося б, в одну мить. Разом з тим, для України і Національного Корпусу, він був насичений подіями і різкими поворотами.

Весна була сповнена боротьби супротив покривання тогочасним президентом Порошенком, злочинних схем Свинарчуків, задіяних задля розкрадання Укроборонпрому.

Акції протесту були дієвими і вилились жорсткою дискредитацією режиму Порошенка. Як наслідок, зруйнувавши його плани, щодо переобрання.

Врешті, Гладковський навіть був заарештований, під час намагання втекти з країни.

Але Свинарчук, рівно як і дівчина легкої поведінки – знаходить покровителів за будь-якої влади. І вже за режиму Зеленського, він знову на волі, і його втеча з країни, лишається питанням часу.

Але, повернувшись до хронології подій, варто згадати, що на початку літа, так би мовити, “захопившись ультранаціоналістичними ідеями”, ми боролись за спрощення процедури набуття українського громадянства іноземними добровольцями і домоглися впровадження законопроєкту, котрий сприяє їм у цьому.

Менш, як за місяць – 30 червня, у Львові прогримів багатотисячний “Марш Тисячоліття Української Держави”. Об’єднавшись задля звеличення героїчної історії наших предків, що минала в одвічній боротьбі за волю і міць країни і народу, патріоти і націоналісти з усіх куточків України, прибули до Львова, аби урочистою ходою вшанувати 78-у річницю проголошення Акту відновлення Української Держави.

У той же час, не згасала активність внутрішнього ворога: Медведчук не відмовлявся від намірів, здобути звання “кращий кум”, тож готував до втілення пропагандистський телеміст з росією. Вже за декілька днів, новина викликала бурхливі акції протесту, що врешті, зірвали плани про трансляцію в Україні “кисєльовщини” в оригіналі.

Позачергові парламентські вибори, здавалося б, не увінчались перемогою, для “Об’єднаних Націоналістів”. Але, вже за декілька місяців роботи парламенту, стало очевидним, що відсутність представників Національного Корпусу у Верховній Раді, скоріше успіх, ніж поразка. Адже, більш скомпроментованого уряду, історія Незалежної України ще не знала.

Монобільшість, утворена зі збіговиська клоунів і шоуменів, котрі досі не спромоглися усвідомити різниці, між корпоративом і голосуванням законопроєкту. Люди, котрі орієнтовані на задоводення первинних потреб піраміди Маслоу, тож прямо в сесійній залі дозволяють собі їсти, гратися, продавати квитки та домовлятися про зустрічі, задля втамування основного інстинкту.

Коли все життя минає у боротьбі на двох фронтах, захищаючись від зовнішнього ворога в обличчі росії і утискаючи руйнівні плани внутрішніх ворогів, в обличчі Медведчyків, Свинарчуків і подібних, полум’яний молодий дух націоналістів, потребує виплеску емоцій.

Тож, в осінь Національний Корпус вступив з яскравим вогнем фестивалю “Young flame”.

Вересень розпочався надзвичайно радісною подією – поверненням полонених українців. І все ж нова влада, навіть при суттєвих позитивних подіях, не може уникнути ще суттєвіших негативних факторів, тож обмін відбувся у форматі: військові і політв’язні VS злочинці і терористи.

Чого вартує лише звільнення Цемаха – напряму пов’язаного з терактом Боїнгу МН17. Звільнення, котре вже за декілька місяців, обернулось поданням терориста у розшук.

Нинішня правляча верхівка не поступається попередній, у безрезультативних, показових намаганнях досягти компромісу з росією.

І восени, українцям знову оголосили про чергове розведення військ. Процедуру, як кожен адекватний громадянин давно упевнився, цілком односторонню. До тої міри, що даний процес, коректніше було б назвати відведенням Українських військ, ніж дзеркальним розведенням, як люблять наголошувати провладні ЗМІ.

Ми не могли допустити здачі територій, тож всіма силами намагались зірвати плани Зеленського, утворивши “Штаби супротиву капітуляції”, проводячи численні акції, та навіть, втіливши у життя безстрокову ветеранську ініціативу “Останній блокпост”, котрій влада всіма силами чинила опір, але все ж, не змогла зломити духу наших волонтерів.

Тож “Останній блокпост” досі стоїть на варті спокою і безпеки людей, що живуть на лінії розведення. Більш того, з часом, набувши певних ноток благодійного проєкту, дотепер сприяє місцевому населенню в отриманні гуманітарної допомоги, у просвітницькій діяльності і навіть, з ремонтом дитячих навчальних закладів.

Ініціатива стала на стільки відомою і обговорюваною, що спостерігаючи за всеукраїнською підтримкою акції, президент засумнівався у власних силах, та завітав до Золотого, намагаючись запевнити, що він “не лох”, бо ж йому таки, майже 42 роки, з яких він, щоправда, жодного не присвятив захисту своєї держави, якщо звісно можна вважати його державою Україну. Питання, чи вдалося Зеленському довести, що він “не лох”, чи ефект якого він досягнув, був зворотнім, лишається відкритим. Хоча, відтоді, народ почав масово цитувати президента.

Результатом розведення стали не лише обстріли, що відтоді ще більше заглибились на територію України, а і домовленість Зеленського, про зустріч Нормандської четвірки і переговори з путіним.

У день переговорів націоналісти вийшли до Офісу президента, з вимогою, уникнути зрадницьких домовленостей. Вся Нація, затамувала подих, в очікуванні результатів.

І хоч офіційно, народу повідомили, що жодних “червоних ліній” перетнуто не було, менш, як за місяць після переговорів, ми вже спостерігаємо за першими наслідками нормандської зустрічі: від першого січня нам анонсують чергове “перемир’я”, котре, в жодному разі не може вилитись навіть мінімальними позитивними змінами для України.

Ще з осені, режим Зеленського намагається проштовхнути антиукраїнський та антинародний законопроєкт про впровадження ринку землі. Жага наживи була такою великою, що “слуги народу”, підтримували зняття мораторію, цілковито абстрагувались не лише від голосу Нації, котра, у більшості своїй, була проти розпродажу України, а і від реальності, яка чітко демонструє ризики і нежиттєздатність недопрацьованого законопроєкту.

Не зважаючи на репресії з боку влади, травлю людей поліцією, побиття та арешти, аграріям, фермерам та патріотам, за підтримки Національного Корпусу, все ж вдалося домогтися, якщо не скасування, то принаймні, відкладення розгляду законопроєкту про розпродаж України іноземцям і олігархам.

Тож, з цією перемогою, ми і вступаємо у новий рік. Крокуємо у 2020-й, сповнені готовності і надалі виборювати свободу, справедливість і незалежну, суверенну державу для Української Нації, та за будь-якого режиму, стоїмо на варті, з готовністю щомиті відстоювати інтереси Народу України.

Поділитись