27 жовтня Конституційний суд України таємно ухвалив рішення, яке фактично знищує антикорупційну реформу. Визнавши неконституційними низку положень антикорупційного законодавства, КСУ, зокрема, скасував кримінальну відповідальність за брехню чиновників у деклараціях та закрив публічний доступ до електронного реєстру цих документів. Також суд скасував повноваження НАЗК щодо контролю та перевірок декларацій, моніторингу способу життя суб’єктів декларування, перевірок щодо конфлікту інтересів та дотримання інших вимог і обмежень антикорупційного законодавства.
Відтепер НАЗК не має повноважень щодо контролю декларацій та не може здійснювати жодних перевірок. Скасовуються й попередні рішення Агенства за результатами перевірок. Також громадськість та журналісти не зможуть перевіряти декларації чиновників у питанні можливого незаконного збагачення.
Ухвалюючи це рішення, судді Конституційного суду передусім дбали про особисті інтереси і бажання приховати набуті статки. Так, голова Конституційного суду Олександр Тупицький, призначений у КСУ ще Януковичем, у 2018 році став власником земельної ділянки у селищі Кореїз Автономної республіки Крим. Він оформив договір купівлі-продажу за російським законодавством, яку не задекларував. Однак тепер за недекларування земельної ділянки в окупованому Криму НАЗК не зможе притягнути Тупицького до відповідальності. Крім того, в декларації судді Ірини Завгородньої були виявлені порушення на 615 000 грн за 2018-й і 754 000 грн за 2019-й. 30 жовтня Голосіївський суд мав би розглядати протокол за порушення правил декларування щодо судді КСУ Мойсика, а 9 листопада – два протоколи щодо судді Сліденка, який був доповідачем.
Попри те, що декларування доходів чиновників є нормальною світовою практикою, судді Конституційного суду України вважають інакше. У рішенні КСУ цілком відсутнє юридичне обґрунтування, зокрема, в чому полягає неконституційність норми про оприлюднення декларацій. Визнавши неконституційними окремі положення антикорупційного законодавства, судді апелюють винятково до одного: механізм декларування посягає на незалежність судової влади. Мовляв, НАЗК як орган виконавчої гілки влади не може втручатися в діяльність судових органів. Тоді виникає питання, хто і як перевірятиме доброчесність суддів і дотримання ними норм антикорупційного законодавства? Крім того, хоча мотивація рішення стосувалася питання незалежності суддів, поширюється воно фактично на всіх чиновників, звільняючи їх від відповідальності за порушення у декларуванні власних статків.
Своїм рішенням КСУ також блокує роботу державного апарату та органів місцевого самоврядування. Адже тепер НАЗК не може здійснити спецперевірку кандидатів на керівні посади в органи влади та депутатів, обраних на місцевих виборах.
Попри те, що розгляд подань до КСУ триває роками, майже блискавичне ухвалення цього рішення свідчить, що цей крок був заздалегідь спланований. Ганебне й нахабне за своєю суттю рішення Конституційний суд ухвалив за конституційним поданням представників п’ятої колони – депутатів прокремлівських партій ОПЗЖ та «За майбутнє». Замість захисту інтересів держави, українців та Конституції, судді КСУ виконують завдання Кремля, рухаючи країну шляхом реваншу та відкату в минуле.