Ця історія псевдодружби почалась ще у 1997 році, коли між так званими «братськими народами» був підписаний «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією». Угода передбачала повагу до територіальної цілісності, непорушність кордонів, стратегічне партнерство та інші пункти, якими Москва продовжує вже чотири роки нехтувати. Фактично, договір на сьогодні є чинним, але анексія Криму Росією і початок військової інтервенції російських зелених чоловічків в Донбас ставить запитання, на які у чинної влади просто немає відповіді.
«Акт про дружбу і співробітництво досі діє саме тому, що там Росія визнає повністю нашу територіальну цілісність і Росія там зазначає про ненапад на українську державу», – заявила віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе в ефірі «5 каналу». Втім, те, що РФ начхати на факт існування цього договору, політик не враховує.
Незабаром термін дії угоди закінчиться, і українській влади доведеться вирішувати: подовжувати дію договору про так звану дружбу чи ні. Климпуш-Цинцадзе наголошує, що час його проходить, проте, договір може бути автоматично оновлено, якщо сторони дійдуть такої згоди.
В Міністерстві закордонних справ кажуть про те, що не варто продовжувати договір про дружбу з РФ: “Ми не виступаємо за розрив такого договору, ми виступаємо за те, щоб не продовжувати дію цього договору на наступні 10 років, оскільки змінилися обставини відносин України і РФ. Ці обставини вимагають нових підходів до договірної основи”, – повідомила заступник міністра МЗС Олена Зеркаль.
Чи буде влада враховувати «обставини», про які говорить МЗС, покаже час. Однак у цьому контексті виникає інше питання: як може залишатись невирішеною проблема з договором про «дружбу з ворогом» на четвертому році війни?