У 2017 році на ремонт доріг у державному бюджеті України було закладено 36 млрд. гривень. Про що на початку року заявив заступник міністра транспорту та інфраструктури Юрій Лавренюк. Пізніше міністр інфраструктури Володимир Омелян сказав, що з цих грошей піде на ремонт доріг 15-20 млрд. Ще трохи згодом радник голови «Укравтодору» Олександр Кава зазначив, що на ямковий ремонт доріг у цьому році піде близько 2,5-3 млрд. грн.
При цьому експерти дорожніх робіт повідомляють, що для повного відновлення українських доріг необхідно щонайменше 250 млрд. І близько ста років.
Зменшення суми виділених коштів на ремонт дорожнього покриття не дивує, оскільки в умовах тотальної корупції гроші працюють передусім на «відкати». Дивує як кабмін насмілився надати керівництву Укравтодору 900% надбавки до заробітної платні (за інтенсивність праці – 300% посадового окладу, за виконання особливо важливої роботи – 300%, премії – 300%).
Чи влада не знає, що Україна зайняла 137 місце з 144 у рейтингу якості доріг, від The World Economic Forum?
У 2016 році відремонтовано лише 1% українських доріг від необхідного. Виділених у 2017 році коштів вистачить на ремонт ще 1%. Якщо фінансування залишиться на цьому рівні, то для повної реконструкції й капітального ремонту дорожнього покриття необхідно буде 100 років, а термін експлуатації доріг – близько 10-15 років.
«Убивають» дороги не лише влада, яка не проводить необхідні планові ремонтні роботи; але також власники та водії вантажних автомобілів, які порушують норми вантажоперевезення. Зокрема, це стосується перевезення аграрної продукції, за що тепер відповідають передусім агрохолдинги. Недобросовісність та корумпованість у цьому питанні просто вражає.
Тепер гаряча пора збору врожаю, який вантажиться на машини без дотримання правил перевезення. Перевезення відбувається без будь-яких правил, в наслідок чого розбиваються сільські та міські дороги. Власники агрохолдингів не беруть на себе відповідальності за це. До того ж, місцеві органи самоврядування закривають очі на порушення, маючи від цього власний зиск. Державна політика щодо використання доріг відсутня, контролю немає. То ж, маємо жахливий стан дорожнього покриття.
Капітальний ремонт стратегічних доріг в Україні не проводили вже п’ять років так само як і реконструкцій за рахунок держбюджету. Проводили лише середньопланові роботи, які також містили численні порушення – часто підрядник не дотримувався технології або використовував неякісні матеріали.
Кабмін заявив, що з 2018 року почне діяти спеціально створений Дорожній фонд, який буде акумулювати кошти з акцизів на пальне й автомобілі. Планується, що виручені кошти будуть спрямовувати на будівництво якісних доріг європейського рівня. У перший рік роботи в Дорожній фонд України планує надходження 50% суми акцизів, а у 2019 році – до 70%. З 2020 року всі 100% надходжень від акцизів будуть спрямовані у фонд. Крім того, до фонду надходитимуть кошти на ремонт і будівництво доріг, отримані від міжнародних донорів і кредитних організацій. Залишається питання, хто буде керувати всім цим процесом? Зважаючи на тотальну корумпованість, можна спрогнозувати розкрадання коштів фонду та відсутність очікуваних результатів.
«Україна розірвана зруйнованими та несучасними шляхами. Розвитку галузі перешкоджають корупція та штучні олігархічні монополії» (з Програми Національного корпусу). Така державна політика призводить до ізоляції громад, обмеження товарообміну та торгівлі.
Українські націоналісти закликають до розбудови всеукраїнської транспортної інфраструктури, що є загальнонаціональним проектом. Фінансування на інфраструктурні проекти держава має залучати з національного фондового ринку. До українців має повернутися право дешево та безпечно пересуватись країною. Автомобільні шляхи повинні бути побудовані та відремонтовані з урахуванням нових геополітичних умов з метою збільшення транзиту Україною.
Ірина Боднар-Коваленко