28 червня 1996 року Верховна Рада прийняла Конституцію України. Держава отримала основний закон. Всі ці роки правляча еліта намагалася створити з цієї події свято, що дорівнювало б Дню Незалежності. Однак зовнішньо декларований священний характер конституції є не більше, ніж репутаційним рекламним ходом.
Насправді, кожна нова політична команда, що приходила до влади, змінювала її підвалини на свій розсуд. 1996 рік – президентсько-парламентська республіка, 2006 – парламентсько-президентська, 2010 – президентсько-парламентська, 2014 – знову парламентсько – президентська. Утворення “культу конституції” розбивається о відношення до неї самої влади.
Зараз Порошенко, абсолютно порушуючи конституцію, сконцентрував у своїх руках усі гілки влади. Найважливіші рішення приймаються не в стінах Верховної Ради, як це мало б бути по конституції, а в Адміністрації Президента. А побиття поліцією мітингу за традиційні цінності та перекриття руху по всій столиці заради сумнівно параду показало усю примарність конституційних прав громадян – свободи зібрань, пересувань і свободи слова.
Тому станом на сьогодні день конституції є не більше ніж звичайний вихідний. Більший статус йому просто не дає сучасний стан виконання та поваги до конституції з боку самої державної влади.