22 січня 2018 року на засіданні у Страсбурзі генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд зазначив, що Російська Федерація повинна залишатися в складі ПАРЄ, доки не порушує «фундаментальні цінності» Ради Європи. А саме: заборону смертної кари, тортур, примусової праці та позасудового покарання. Отже генсек Ради Європи офіційно не визнав безпеку та суверенітет України, які були порушені з боку РФ, серед фундаментальних цінностей ПАРЄ.
Норвезький політик відомий своїми лівими поглядами. У 1992 – 2002 роках був лідером Норвезької робітничої партії, з 1999 по 2008 роки – заступником голови Соціалістичного інтернаціоналу. Із вересня 2009 року, коли Ягланда було обрано генеральним секретарем Ради Європи, він зайнявся її реформуванням, взявши «демократичний напрямок розвитку».
На його думку, щоб «повернути на борт» всі країни-члени організації, необхідно змінити правила асамблеї, «гармонізувати» їх. «Гармонізація» означає зняття з російської делегації санкцій, які були накладені на росіян через анексію Криму та агресію проти Донбасу. Через продовження цих санкцій Російська Федерація не подає списки своїх депутатів для участі у роботі Ради Європи. В Москві наполягають, що умовою їхнього повернення має бути ліквідація інструменту санкцій в ПАРЄ.
Боротьба Ягланда за «єдність Європи» на своєму шляху відкидає непорушність національної та державної безпеки, зокрема України. На його думку, важливим є дотримання четвертої статті Європейської конвенції з прав людини, 4 принципи, від яких країна-член ПАРЄ не може відхилятися навіть за надзвичайних обставин. Як вище зазначалося, мова про заборону смертної кари, тортури, примусову працю або рабство, а також позасудові покарання. Всі інші порушення принципів Ради Європи, на його думку, не мають такого впливу. В іншому випадку, країна-член може звернутися до ЄСПЛ щодо виконання країною своїх зобов’язань.
Отже, на думку Турбйорна Ягланда, ПАРЄ має захищати не державу, націю, а окремих людей, їхні права. Це віддавна є фундаментом ліберальної ідеології, що заперечує саме існування національних держав, натомість висуваючи наперед людину як відокремлений від суспільства атом. Шкідливість такої ідеології є очевидною, зокрема для України, яка перебуває в стані війни з Москвою і потребує міжнародної підтримки у боротьбі за відновлення суверенітету.
Спроби повернути РФ до складу ПАРЄ вже були раніше. Нагадаємо, у червні 2016 року Бюро Парламентської асамблеї Ради Європи ухвалило декларацію про «спільні цінності з РФ» і про «необхідність руху назустріч». На думку Бюро, неучасть Москви у роботі Асамблеї «обмежує можливості» останньої. Майже повторюючи слова Ягланда, у заяві Парламентської асамблеї Ради Європи йшлося про те, що ПАРЄ і РФ мають «спільні інтереси в галузі захисту прав людини, демократії та верховенства права як на національному, так і на міжнародному рівні». Звучить як знущання, оскільки Москва ніколи не вирізнялася «демократизмом» та дотриманням принципу верховенства права. Що підтверджується щоразу, коли Росія викрадає українських громадян, тримає їх у своїх в’язницях за надуманими звинуваченнями та посилає військову техніку і солдат регулярних військ на війну.