На засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи у Страсбурзі Генеральний секретар організації Турбйорн Ягланд заявив, що Російська Федерація не повинна бути виключена зі складу Ради Європи, адже поки вона не порушує головні статті Європейської конвенції про захист прав людини й основних свобод.
Ягланд зазначив, що Росія та інші «проблемні» країни мають залишатись у Раді Європи, допоки не порушать чотири принципи, від яких держава-член не може відхилятись навіть за надзвичайних обставин: заборона смертної кари, тортур, рабства або примусової праці та позасудового покарання засуджених. За його словами, це найбільш ключові цінності Європейської спільноти, що визначають її душу. Всі інші порушення принципів Ради Європи не мають такого значення. Тобто анексія Криму та окупація частини країни Російською Федерацією, розстріли та катування українських військових, тортури та вбивства заручників та інші злочини Росії на сході України не мають значення. Західна ліберальна дипломатія не здатна навіть чітко сформулювати тверду позицію щодо головного агресора, не кажучи вже про якийсь опір та рішучі дії.
“Однак це не означає, що все інше можна порушувати. Якщо є порушення інших статей і систематичне небажання виправляти їх, країна-член може звернутися до Європейського суду з прав людини”, – заявив генсек.
За його словами, головна ідея організації полягає в захисті прав громадян, особливо в країнах, де конвенція з прав людини та ЄСПЛ “є останньою надією” та в збереженні спільного правового простору на території 47 країн, включаючи Росію. Все заради людей.
Варто зазначити, що 11 жовтня Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію щодо необхідності врегулювання правил участі та представництва країн в органах ради. Не пройшло й 4 роки, як російську делегацію планують повернути в зал засідань та надати право голосу. 20 жовтня Ягланд вже обговорював із Лавровим питання щодо участі Росії у роботі всіх органів Ради, а після зустрічі пообіцяв, що Рада розгляне питання про скасування санкцій за агресію проти України. Аналізуючи вищезазначені події, необхідно відмітити, що Росія продовжує активно та досить плідно лобіювати власні інтереси через так званих західних «політиків-шестірок».
Поки Росія будь-якими методами намагається повернутись у політичну гру Європи та зам’яти усі наслідки після анексії Криму та окупації Донбасу, політика української влади виглядає просто безнадійною та, як здається, бутафорною. Взяти до прикладу закон «Про окуповані території». Так, Росія нарешті визнається агресором, однак ніяких конкретних та рішучих дій проти неї навіть і не планується. Дружба з РФ продовжується, економічні відносини не розірвані, а правителі країни продовжують торгувати з агресором. Українські політики не бажають виграти цю війну.
Поки справжні українські патріоти не прийдуть до влади, Росія крок за кроком отримуватиме маленькі перемоги, а недалекоглядні українські дипломати і надалі відверто ігноруватимуть відверто крикучу ситуацію у власній державі і приймати безглузді та бутафорні закони.
Кілімінська Інна