placeholder+image

Провокація Росії в Керченській протоці: слід «п’ятої колони»?

Топ-темою, яка зараз обговорюється в Україні, є відкрите застосування Росією зброї та захоплення українських військових кораблів в Керченській протоці з подальшим полоном їх екіпажів. Вітчизняним експертним середовищем, дипломатами, представниками громадсько-політичного сектору та частиною міжнародної спільноти висувається версія про свідомі дії Петра Порошенка, спрямовані на введення надзвичайного стану та забезпечення відтермінування виборів Президента та отримання додаткових рейтингових переваг. На перший погляд це виглядає цілком логічно, але не все так однозначно.

Спершу, поставимо собі очевидне в такому випадку запитання: хто ж отримав найбільші дивіденди за підсумками тієї ситуації, яку ми бачили в Керченській протоці минулими вихідними? Висновок, до якого можна прийти може бути не зовсім очікуваний: Російська Федерація. Й цілком можливо, що дійсні цілі цієї провокації, ідея якої цілком можливо була опрацьована в Москві та реалізована не без участі «п’ятої колони» в українських спецслужбах чи політикумі, відмінні від просто спроби Порошенка продовжити своє перебування при владі. Спробуємо це пояснити.

По-перше, для проведення цієї акції Росією був досить вдало обраний час її реалізації.

Зовнішньополітичний контекст, а саме відсутність єдності в Європі на ґрунті «Північного потоку – 2», виходу Британії з ЄС, проблеми міграції та інших сварок всередині Європейського Союзу, концентрація уваги США на протистоянні з Китаєм та мігрантах з Латинської Америки створили для РФ вигідні умови для здійснення атаки на українські кораблі. На підтвердження цієї тези говорить досить різнопланова реакція на події в Керченській протоці з боку керівництва іноземних держав та їх лідерів, особливо в Європі. Ну а екстрене засідання РБ ООН, скликаного на вимогу України, за змістом виступів нагадувало відоме аналогічне засідання 2014 року по Криму: суцільна стурбованість та глибоке занепокоєння. І хай скасування зустрічі Трампа з Путіним нікого не вводить в оману й не створює ілюзію перемоги: заяви та дії американського президента нерідко діаметрально змінювалися в досить короткому відрізку часу. Та й на подальші дії російського очільника це майже ніяк не впливає: Путін абсолютно переконаний в своїй правоті, ніяким чином не буде зважати на такий демарш Трампа й у своїх агресивних діях відносно України він не зупиниться навіть якби не зустрічався ні з ким, крім «лідерів ДНР/ЛНР», Абхазії та дружнього їм Придністров’я.

Слід враховувати й те, що на Заході все частіше лунає запитання, яким чином вимоги України вводити нові санкції проти Росії поєднуються з присутністю в Україні російського бізнесу та щільними комерційними зв’язками українських підприємців та влади з РФ? До речі, саме на проблему значної російської присутності в Україні звернув увагу американський генерал Бен Ходжес під час проведення у жовтні ц.р. у Львові безпекового форуму. Символічно, що ця теза пролунала якраз у фінальній частині дискусії, присвяченій ситуації в Азовському морі. І про таке здивування Заходом поведінкою України відносно російського бізнесу в самій РФ чудово знають.

З іншого боку слід визнати, що внутрішньополітична ситуація в Україні теж сприяла реалізації агресивних намірів Росії. Деморалізація та розчарування суспільства, зубожіння населення, шалений відтік мешканців України за кордон, невдоволення умовами життя та очевидне небажання влади реально боротися з російською присутністю навіть всередині України дозволили росіянам дійти до висновку, що очікувати на нову хвилю патріотичного підйому, як це було у 2014-15 роках не варто. Крім того, електоральні перспективи Петра Порошенка, як показали перші результати де-факто розпочатої виборчої кампанії, теж виглядають досить непривабливо, і ніякий Томос чи вже давно забутий безвіз не можуть переважити негатив від цін на комунальні послуги. Тобто, при правильній подачі, цей провокативний сценарій, як інструмент консолідації суспільства та концентрації влади, міг виглядати досить привабливим для самого Порошенка, але про це трохи згодом.

Інше важливе питання, на яке мусимо дати відповідь: яких результатів планує досягти Росія за підсумками реалізації цієї акції? Їх можна назвати декілька і всі вони цілком вкладаються у стратегічну концепцію РФ, яка полягає у подальшій фрагментації та хаотизації українського суспільства, позбавлення його підтримки з боку Заходу та поглиблення суперечностей між самими західними країнами.

1. Продемонструвати світовій спільноті та українському суспільству, що на п’ятому році російської агресії влада України, нібито, все ще нездатна захистити власну державу у випадку прямого зіткнення з Росією та не готова до застосування сили у відповідь, що, фактично, має нівелювати популярну передвиборчу тезу влади про створення нової боєздатної армії. Це також сигнал для Заходу і особливо для США, що, мовляв, передавати Україні зброю не варто, бо вона може просто віддати її супротивнику. На цьому тлі, заклики українських посадовців щодо введення в Чорне та Азовське моря кораблів НАТО для захисту України або тим більше не допуск в протоку Босфор російських військових кораблів виглядають відверто слабко.

2. Продемонструвати Заходу готовність Росії до прямого застосування зброї проти України та переведення агресії у нову фазу відкритих воєнних дій між РФ та Україною, що, в свою чергу, має спровокувати подальший розкол в позиції країн Європи відносно України.

3. Створення чергової хвилі напруженості та страху в українському суспільстві, що на тлі корумпованості влади та загального розчарування її діями, може призвести до подальшого розшарування суспільства та посилення міграції (тобто в умовах війни втрати мобілізаційного ресурсу).

4. Ще більше зменшення й так вкрай низької економічної привабливості України для іноземних інвесторів, стимулювання відтоку капіталу з України та прискорення кризових явищ в українській економіці.

5. За розрахунками росіян, збройне зіткнення в Керченській протоці має призвести до подальшого суттєвого зменшення вантажопотоку через Маріупольський та Бердянський порти, майже повного призупинення роботи металургійних підприємств Маріуполя та подальших втрат державного та місцевого бюджетів. Зазначене спричинить соціально-економічний колапс регіону, що створить вигідні передумови для подальшого розгортання російської агресії. Не виключено, що ці дії РФ є певною мірою формою покарання Рината Ахметова за небажання приєднатися до проросійського проекту Бойко-Медведчука «Опозиційна платформа – За життя».

6. Деморалізація українського суспільства. За розрахунком росіян, взяття в полон українських військових разом з бойовими кораблями, які у таких випадках мають бути затоплені, повинні продемонструвати пересічним громадянам, що українська армія наразі перебуває у такому ж стані, як і у 2014 році та нездатна до рішучих дій, а тим більше застосування зброї.

Слід додати, що дії РФ в Керченській протоці готувалися заздалегідь, адже власне підготовка до переходу кораблів з Одеси в Бердянськ ніякою таємницею для росіян не була. Про це опосередковано свідчить посилення угруповання кораблів ФПС ФСБ РФ на вході в Керченську протоку малим протичовновим кораблем «Суздалець» ЧФ РФ, що за умов простого контролю цивільного судноплавства не є необхідним.

Немає жодних сумнівів, що президент України знав про підготовку цього переходу. Однак, в українських реаліях не можна виключати, що задум росіян з організації цієї провокації міг полягати в тому, щоб за використання власної агентури в лавах українських спецслужб, військового керівництва чи політиків переконати Порошенка в ефективності проведення провокативних дій в Керченській протоці з метою встановлення в Україні повномасштабного воєнного стану як елементу забезпечення консолідації суспільства на тлі агресивних дій Росії та отримання додаткових важелів впливу на внутрішньополітичну ситуацію в Україні. При цьому, до президента могла бути доведена інформація, що конфлікт в протоці носитиме менш агресивний характер і не матиме таких катастрофічних наслідків, а внутрішньополітичний результат буде досягнуто без значних зусиль.

Отже, на ділі все виявилося набагато складніше. Введенням незрозумілого за змістом та терміном військового стану Петро Порошенко не отримав ніяких політичних переваг, а ситуація довкола України значно ускладнилась. І тільки повноцінне розслідування усіх обставин, від появи задуму на перехід, до віддання бойових розпоряджень командирам катерів та буксиру вкупі зі з’ясуванням змісту інструктажів, які вони отримували, можуть пролити хоч якесь світло на справжній зміст цієї драматичної події. Вимагати проведення такого розслідування – першочергове завдання суспільства.

Ілюстрація: vesti-ua.net

placeholder+image

Андрій Білецький: Ми станемо національним щитом у парламенті

Про війну, полк «Азов», мрії та майбутні вибори лідер Національного Корпусу Андрій Білецький розповів у великому...

placeholder+image

Пам'яті Героїв: видовищний турнір "Хоробрі Серця 3" відбувся у Дніпрі

Відкритий спортивний турнір з панкратіону ''Хоробрі Серця 3", приурочений до четвертої річниці Широкинської...

placeholder+image

Національний Корпус вшанував Героїв Небесної Сотні

Сьогодні, 20 лютого, у День Героїв Небесної Сотні, представники центрального штабу Національного Корпусу поклали квіти...

Пам'яті Героїв: видовищний турнір "Хоробрі Серця 3" відбувся у Дніпрі

Андрій Білецький: Ми станемо національним щитом у парламенті

Національний Корпус вшанував Героїв Небесної Сотні

18-20 лютого Україна вшановує Героїв Небесної Сотні

Відкриття Ambros HUB у Черкасах: відео

Ексклюзивне інтерв’ю з Андрієм Білецьким у журналі «TV-Парк» вже завтра у продажу!

Андрій Білецький про перші кроки націоналістів у розбудові економіки

Уже за кілька годин молодіжний хаб імені Сергія Амброса відкриє свої двері для черкащан

У Києві Нацкорпус долучився до відзначення Дня заснування Японської держави

Хроніки злиднів, або як Донбас сам себе поставив на коліна

Ambros HUB: Національний Корпус відкрив молодіжний центр в пам'ять про побратима-азовця

Четверта річниця Широкинської операції: відео

На Софійські площі у Києві розпочалось відзначення 4 річниці Широкинської наступальної операції

Широкинська наступальна операція: відзначення 4 річниці в КМП "Патріот" у Києві

Над Білоруссю нависла реальна загроза поглинання Москвою

Підтримаймо наших побратимів до Громадської ради при Мінветеранів!

Андрій Білецький: Для перемоги України маємо прибрати ті фактори, які не дають країні бути успішною

Японський досвід для України: синергія традиції та інновацій на шляху до національного розквіту