Контрбатарейні радари, які Україні постачають США, це – дієва допомога, але треба розвивати власну галузь. Про це в ефірі програми “Воєнний щоденник” сказав народний депутат, лідер партії “Національний корпус” та екс-командир полку “Азов” Андрій Білецький.
“З радарів, які поставляються в Україну, найцікавішим є AN/TPQ-36, який має великий радіус дії. Чи є це дієвою допомогою? Так, безумовно, є. Тому що ці радари, мабуть, найкраще і найефективніше, що було поставлено всіма західними країнами Україні”, – сказав він.
За словами екс-командира полку “Азов” під час позиційної війни, яка триває зараз, контрбатарейна боротьба, тобто пригнічення ворожої артилерії, неможлива без радарів.
Білецький підкреслив, що Україні не варто “розраховувати виключно на американські радари”, тому що це, врешті, технічна залежність.
“Це допомога, яку ми маємо зараз, а не завтра. Їх треба брати, безумовно. Але так само треба розвивати цю галузь Україні”, – вважає він.
Більш того, зауважив народний депутат, раніше Україна займала провідні позиції з виробництва контрбатарейних радарів.
“Україна ще 15 років тому була одним з лідерів світового виробництва таких контрбатарейних радарів, у нас досі існує НВК “Іскра” у Запоріжжі, що технологічно до сих пір є проривним виробництвом”, – сказав він.
Народний депутат зазначив, що запорізьке підприємство виробляє радіолокаційний артилерійський розвідувальний комплекс “Зоопарк-2”, однак на озброєння української армії його не поставили.
“Американці відслідковують одночасно близько 20 цілей, а “Зоопарк-2″ – майже 40 цілей одночасно. Його до сих пір не запустили. Було багато розмов, його збирались поставити на озброєння і т.д. Грошей, замовлень немає”, – констатував він.
Екс-командир полку “Азов” додав, що така військова техніка надзвичайно затребувана у світі, і після випробування у реальній війні, що є знаком якості для будь-якої військової продукції, Україна могла б поставляти їх на світовий ринок озброєнь.
Білецький також зазначив, що радіолокаційних станцій, які держава отримує з-за кордону, замало.
Крім того, вони використовуються не достатньо ефективно через застарілу радянську систему прийняття рішень в армії, коли чи не кожен постріл має затверджуватись наказом командування АТО.