Для того, щоб знайти російських шпигунів вітчизняній контррозвідці зовсім не обов’язково проводити складні агентурні операції та відшукувати глибоко законспірованих агентів. Російські резидентури знаходяться просто поруч з будівлями наших спецслужб, державних установ та оборонних відомств і розкидані по всій Україні. Розташовуються вони у офісах російських банків, сам факт роботи яких в нашій державі на п’ятому році війни викликає щонайменше подив.
Українська влада, яка так любить публічно називати Росію агресором та постійно закликає Захід посилювати проти РФ економічні санкції, всіляко уникає навіть будь-якого натяку на припинення діяльності в Україні російського банківського бізнесу, наприклад, «Альфа-банку» – складової частини російської «Альфа-груп», яка бере активну участь у фінансуванні проекту «Північний потік–2». Ця ж кремлівська ФПГ фінансує і такий собі «незалежний» Оксфордський інститут енергетичних досліджень. Він свого часу активно виступав проти зрештою так і не побудованого ЄС в обхід Росії газопроводу Набукко, а зараз активно опирається появі в Європі американських СПГ–терміналів та доводить корисність для європейських держав побудови «Північного потоку–2». Зрештою, справжньою насмішкою над українцями є виділення напередодні Дня Незалежності Національним банком України рефінансування російському «Альфа-банку» в розмірі 835 млн. грн. Напевно, для пояснення такої дивної щодо російського бізнесу позиції в української влади є якісь вагомі, ретельно приховані від широкого загалу аргументи. Але зараз не про це.
В умовах воєнної агресії проти України та перманентного тиску Росії на внутрішньополітичну ситуацію в нашій державі російські банківські установи відіграють важливу роль не лише як інструменти прямого фінансового впливу, але й як структури по збору величезного об’єму інформації щодо стану вітчизняних суб’єктів економічної діяльності та українських громадян. І для аналітиків ФСБ і ГРУ ця інформація є вкрай цікавою. Звернемо увагу лише на таку деталь: через дочірні російські банки в Україні їх російські материнські структури в Росії отримують величезний обсяг даних відносно всіх операцій українських юридичних та фізичних осіб, які в них обслуговуються або мають з ними кореспондентські відносини. Це підприємства різних сфер економічної діяльності, ОСББ і ЖЕУ, навчальні та наукові заклади, приватні підприємства, українські громадяни. Наприклад, всі військовослужбовці-учасники АТО, які оформлюють пільги і сплачують житлово-комунальні послуги в установи, що обслуговуються в російських банках, автоматично стають відомі в Москві. Те саме стосується й розрахунково-касових операцій українських юридичних осіб, які мають рахунки в російських банках в Україні.
Звичайно, в українських реаліях не можна виключати й того, що російські банки, а точніше, співробітники російських спецслужб, які працюють в них під прикриттям, ведуть активну розвідувально-диверсійну діяльність в Україні, підживлюючи вітчизняну політичну корупцію та забезпечуючи джерела існування для різноманітних антиукраїнських громадсько-політичних проектів. І це при тому, що більшість російських власників цих банківських установ вже перебувають під загрозою американських та європейських санкцій або навіть під ними вже є.
Тому припинення діяльності в Україні російських банків, як зрештою, і всього російського бізнесу, є не менш важливим питанням національної безпеки ніж переоснащення Збройних сил чи боротьба з російською кіберзлочинністю.