134 роки тому, 30 серпня 1883 року народився Дмитро Донцов — визначний політичний мислитель, один із ідеологів українського націоналізму.
Погодьмося, що 134 роки — значний часовий відрізок. Але Донцов продовжує бути актуальним. Перо Донцова приносило чимало користі і в період Першої світової війни та національно-визвольних змагань 1917-1920 років, і в міжвоєнний час, і після Другої світової війни. Але висловлені ним міркування резонують і з реаліями нашого часу. Деякі з них сприймаються як щось самоочевидне. Наприклад, ідея неминучості, безальтернативності протистояння з Росією. Інші ж навпаки залишаються чимось революційним.
Насамперед це волюнтаризм. Волюнтаризм пропагувався Донцовим у міжвоєнний час. Після поразки національно-визвольних змагань українство потребувало особливої психологічної енергії, аби вийти зі зневіри і продовжити боротьбу. І Донцов таку енергію подарував.
Якщо коротко, донцовський волюнтаризм — це ставка на боротьбу попри те, що перемога здається неможливою. Сьогоднішня ситуація суттєво відрізняється від ситуації міжвоєнного часу. Але українське суспільство, передусім націоналістичний рух, потребує високої пасіонарності. Завдання, виконання яких здається неможливим, можна виконати. Але для цього потрібна впевненість у собі і готовність іти проти течії.
Друга настанова стосується донцовського традиціоналізму. Донцов не лише був палким антикомуністом, але й зумів побачити безперспективність ліберальної ідеології. Причому, зробив це за декілька десятиліть до того, як Захід дійшов до культур-марксистського божевілля. Інший момент, який відзначав Донцов, це те, що західні ліберали за великим рахунком є союзниками комуністичної Москви. Сьогодні ситуація мало чим змінилася. Необільшовицький режим Путіна сповна користується безвольністю і безпринципністю ліво-ліберальних лідерів західних країн.
Донцовський традиціоналізм не має нічого спільного з “антизахідництвом”. Навпаки, Донцов був палким патріотом усієї західної цивілізації і бачив Україну важливою ланкою оборони Європи. Сьогодні така настанова особливо актуальна. Україні не слід особливо розраховувати на підтримку ліберальних сил на Заході. А от співпраця із дійсно консервативними силами дуже бажана. Українські національні інтереси співпадають із інтересами відродження західної цивілізації.
Петро Климчук