207 років тому народився Тарас Шевченко – центральна постать українського відродження, провісник національного ренесансу й подальшої визвольної боротьби. Звертаючись у своїх творах до славетного минулого, він повертав поневоленим землякам почуття власної гідності та пробуджував своїм словом нестримну волю до боротьби.
В наш час українців подібно до ХІХ століття планомірно намагаються приспати. Не лише Москва, а й “своя” влада та закордонні «партнери» працюють над моральним обеззброєнням Нації. На кожному кроці лунає пацифістська пропаганда, базікання про «мирне врегулювання», влаштовуються ілюзорні «перемир’я» на догоду ворогу.
Тож, сьогодні Шевченко як ніколи актуальний. Він на противагу пацифістам і капітулянтам оспівував силу нескореного українського духу. Для нього примирення зі злом, з Москвою – це найбільший гріх. Тверда віра в свою правду, україноцентричність, нетолерантність та безкомпромісність щодо ворогів — такі світоглядні орієнтири залишив нам Кобзар. Рухаючись за цими дороговказами, ми неодмінно здобудемо перемогу над ворогом, виборовши краще майбутнє для України.
Борімося-поборемо!