Вчитися і швидко приймати правильні рішення — це, мабуть, не для українських можновладців, оскільки їм ближчою до душі є політика пристосування, життя за старими правилами та острах змінити щось на краще, за винятком, одного – особистого матеріального збагачення.
Як бачимо, за чотири роки війни з РФ українська влада, як і більшість тих українців, які народилися і виросли в епоху СРСР, так і не навчилися відрізняти добро від зла, а правду від брехні. Не навчилися, бо їм про це ніхто не розповідав, а може просто бояться. Мабуть, саме через це в Україні так помпезно прославляється російський імперський міф, пов’язаний з Другою світовою війною, а саме з “Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні”.
Так, саме після неправомірної монополізації Кремлем права на перемогу в Другій світовій війні (заява Путіна від 16 грудня 2010 р.) та перетворення георгіївської стрічки на символ агресії РФ проти України, святкування 9 травня в нашій державі стало безглуздим. Таким самим безглуздим, яким воно було в СРСР у сталінські часи. Тиран всіх народів особисто дав вказівку перетворити так зване “свято перемоги” на звичайнісінький робочий день. До речі, ніхто із шанувальників “русского мира” його досі за це не осудив, а навпаки продовжує ідеалізувати. Це ж яким переляканим треба бути, щоб досі боятися Сталіна?
І лише у 1967 році необхідність зміцнення віри населення в могутність СРСР змусило радянську “кагебешну” пропагандистську машину перетворити 9 травня на помпезне свято. А вже після того, як Путін “закріпив” за Росією статус так званого одноосібного переможця над нацизмом у Другій світовій війні, росіяни почали вимагати цього визнання у всієї Європи. Прикладом цього є неодноразові інциденти з нагадуванням великоросами про те, що народи сучасної Європи перебувають у постійному боргу перед Росією за те, що вона звільнила їх з фашистської неволі, як це зробив головний правитель Російської православної церкви Гундяєв під час свого візиту до Болгарії у березні 2018 року.
При цьому росіяни та прихильники “русcкого мира” і Путіна забувають сказати про те, що після “визволення” СРСР для низки європейських країн став тим самим окупантом, що й нацистська Німеччина. Ось тільки радянська окупація тривала не п’ять років, а багато десятиліть. При цьому Європа, як і Україна ще до сьогодні оговтуються від “радянського іга”.
Ось вам і справжня ціна “Дня перемоги” від колишнього СРСР і сьогоднішньої Росії. Для нашої держави 9 травня 1945 року, як і травень 2014 року означають лише одне – чергову окупацію Росією. Правда, тепер це лише частина території України, а для повної її окупації ворог і намагається використати такі суперечливі і трагічні для нашого народу події, як “День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні”.
Завдяки путінським посіпакам в Україні, таким як телеканал “Інтер”, Кремлю вдається підтримувати запущений ним ще задовго до окупації Криму та тимчасово окупованих територій процес формування негативного фону довкола всього національно-визвольного руху України, особливо в період Другої світової війни. При цьому, світова спільнота переконується в тому, що в Україні нібито домінує фашистська ідеологія, а патріотично налаштовані громадяни і українські націоналісти розгорнули справжню міжнаціональну війну. Для більшої переконливості Кремль через свої зв’язки за кордоном поширює сфальсифіковані документи про нібито співпрацю українців з фашистською Німеччиною, і вимагає за це “покарання” для нашої держави. І це при тому, що в лавах Вермахту проходили службу майже 1,5 мільйонa етнічних росіян.
Але знову ж таки, як свідчать історичні факти, головним союзником Гітлера на початку Другої світової війни був саме СРСР. Підтвердженням тому є озброєння і військова техніка, які СРСР отримував від Німеччини, їхні спільні проекти в галузі металургії та виробництва озброєння і військової техніки. А головне — це так званий Пакт Молотова-Ріббентропа, — документ, який розподіляв Європу між двома союзниками.
Також слід згадати про їхній спільний досвід щодо знищення людей в таборах смерті. Різниця полягала лише в регіональному розміщенні. Так чому ніхто не вимагає покарання за це для Росії, як правонаступниці СРСР – окупанта Європи?
І головне, що українська влада і українська еліта відмежувалися від цього і лише сприяють формуванню негативного іміджу представників національно-визвольного руху, надаючи дозвіл на проведення проросійських та прорадянських культурно-освітніх заходів, підтримують головного ідеолога Кремля в нашій державі – “Українську” православну церкву Московського патріархату. Оскільки українська влада просто беззуба і боїться розізлити нового довічного “імператора” Путіна, російські поплічники безперешкодно творять свої “чорні справи” в Україні. Останнім прикладом такого нахабства став підготовлений телеканалом “Інтер” концерт, з нагоди “Дня перемоги”, де ведучий Доманський відкрито закликав до опору процесу відновлення правдивої історії нашої держави.
В цьому контексті доцільно згадати висловлювання голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича про те, що
“…на сьогодні міф про так звану “велику перемогу” — це лише один із ключових елементів політики Кремля і не більше. Якщо Україна хоче відійти від “русского мира”, то їй варто відмовитись від буйних заходів з нагоди завершення Другої світової війни в Європі.
Тому, перш за все, в Україні слід перенести вихідний з 9-го на 8 травня, аби українці все-таки вшановували всіх загиблих у Другій світовій війні, а не перетворювали це на помпезне уславлення мілітаризму”. І з цим неможливо не погодитися.