21 квітня 1944 року біля урочища Гурби, що розташоване на межі сучасних Рівненської та Тернопільської області, розпочалась найбільша та одна з найзапекліших битв між загонами УПА та НКВД. Загальна кількість українських повстанців разом з місцевими мешканцями, які до них приєдналися, становила близько 5 тисяч. Південна група УПА мала дві батареї гармат та кілька мінометних ланок. Натомість, ворожі війська мали на озброєнні авіацію, бронепоїзди, 15 танків і кінноту. Загальна кількість солдат становила близько 30 000.
Бій розпочався, коли частини УПА переходили через німецько-радянські фронти. Разом із відступом німців на Захід просувався не менш загрозливий ворог — Червона армія, а за нею й відділи НКВД. Однією з причин став той факт, що 1 березня 1944-го у Рівненській області розпочалася насильницька мобілізація військовозобов’язаних до лав Червоної Армії. 10000 українців було примусово затягнуто в лави армії ворога. Окупанти боялись протидії повстанців.
Бійці УПА опинились в оточенні багатотисячних сил НКВД. Переваги ресурсів ворога були очевидними, проте повстанці не вперше продемонстрували, що порівняно невелика кількість війська компенсується Ідеєю, за яку вони боролися, відвагою, організованістю й головне — силою духу. У бою під Гурбами УПА знищила понад 900 більшовиків, підбила 5 ворожих танків, а повстанці 25 квітня змогли вирватись з оточення й зазнати значно менших втрат. Після своєї поразки енкаведисти спалили навколишні села, а мешканців вивезли. Кількість загиблих цивільних досі точно не встановили.
Успішно завершивши битву вояки УПА продовжили боротьбу проти ворога. Бій під Гурбами назавжди залишиться в історії України величною звитягою українських повстанців!