Долучитись
Контакт-центр: +38(095) 002-31-28
  • UA

Національний Корпус

  • ПАРТІЯ
    • Лідер
    • Вища Рада
    • Центральний штаб
    • Історія
    • Обличчя
    • Програма
    • Статут
    • Підтримка
    • Приймальня
  • Осередки
  • ПРЕС-ЦЕНТР
    • Про головне
    • Події
    • Новини осередків
    • Трибуна
    • Коментарі
    • Соцмережі
    • Архів новин
    • Бібліотека
    • Фото
  • Контакти
  • МЕРЧ
ВСТУПИТИ В ПАРТІЮ

“Нас охороняли якути”, – інтерв’ю звільненого з полону азовця для ВВС-Україна”

by Ім’я Прізвище / 23 Січня, 2018 15:58 / Published in Новини

Євген Чуднєцов – житель Макіївки, який пішов воювати у батальйон “Азов” та провів майже три роки у полоні “ДНР”.
За ґратами у невизнаній республіці він мав перебувати до 2045 року. Його засудили до 30 років колонії суворого режиму за участь у боях.

В інтерв’ю ВВС Україна він розповів про те, як минули ці роки полону, а також які умови у в’язницях “ДНР”.

“Не розстріляли завдяки татуюванню”

BBC Україна: Як потрапили в полон?

Є.Ч.: Під час Широкинської операції, 14 лютого 2015 року, танк підбив наш БТР. Нас розкидало й розділило. Я відходив і вилетів прямо на сепаратистів…
Ми одне в одного трохи постріляли, мені прилетів ВОГ (граната для підствольного гранатомета. – Ред.). Я впав. Коли почав підніматися, вони вже оточили.

ВВС Україна: Як вважаєте, завдяки чому вдалося вижити?

Є.Ч.: Завдяки татуюванню. Вирішили, що їм трапився колоритний персонаж.
Вони шукали шеврон, смикнули – а в мене тризуб, “чорне сонце” на плечі (езотеричний символ, що, як вважається, використовували германські та слов’янські племена, у стилізованому вигляді зустрічається у символіці нацистської Німеччини та серед сучасних неоязичників. – Ред.).
Вони схопилися за голову – ми тобі зараз це з рукою відріжемо. Потім один по рації повідомив: взяли всього зататуйовного “азовця”. Ті кажуть: везіть у Донецьк.
Спочатку, на емоціях, і ножем штрикали, і казали, що розстріляють. Потім заспокоїлись.
Відвезли в Саханку, потім в Донецьк, де були “геніальні” інтерв’ю.
(У лютому 2015 р. підконтрольні сепаратистам медіа та кілька російських каналів опублікували сюжети, у яких Євген Чуднєцов розповідає, що “добровільно здався бійцям ополчення”, а у розмові з “міністром оборони ДНР” Володимиром Кононовим заявив, що відмовляється від можливого обміну полоненими через незгоду з діями сил АТО. На тих кадрах видно синці на обличчі чоловіка та вибиті зуби. – Ред.)
Мене непогано “підготували” до них, щоб я говорив те, що треба. Причини для цього у мене були – сказали: “Зараз твою матір сюди по шматках привеземо, нічого особистого, у тебе своя робота, у нас – своя”.
Була обов’язкова умова – сказати фразу, що я відмовляюся від обміну, хочу залишитися у “ДНР”.
Там видно, що у мене недавно були вибиті зуби. Але справа не у тому, що били. Є ж інші важелі впливу, від яких неможливо відмовитися. У кожного вони свої – у когось родичі, у когось ще якісь.
Потім до квітня був у колишній будівлі СБУ Донецької області. Там сиділи всі військовополонені, “кіборги” з аеропорту, хлопці з Дебальцева, і хтось ще з Іловайська (бої за Іловайськ тривали у серпні 2014 року. – Ред.).

ВВС Україна: Якими були умови у полоні?

Є.Ч.: У мене були набагато кращі умови, ніж у декого, адже мене рано “засвітили” по телевізору. Тому я не буду накручувати, ніби я такий страждалець.
Дійсно, були різні випадки – побої, вухо розбили, ребра поламали. Але я їх за дрібниці вважаю. Це захисна реакція психіки – погане кудись йде.
Пізніше умови були більш-менш нормальні. Побоїв як таких не було – могли кулаком в ребра стукнути, і все.
Взагалі, ті, хто були на передку, набагато адекватніші. Якщо йому щось не подобається, то він тебе просто застрелить, але бити навряд чи буде. А б’ють тилові, які ніде ніколи не були.
Було якось замкнулися п’яні і кажуть: іди сюди, хочу з тобою поговорити… Він курить і об голову сигарету загасив. Я розумів, що можу психонути – там на столі ніж лежав. Але постраждали тоді б усі.
Ще нас вивозили на роботи, там різне бувало, хлопці розважалися. В аеропорті ми діставали наших “двохсотих” (загиблих. – Ред.) з-під завалів, здається, 12 людей.
Ще їздив в околиці Дебальцевого. Нас там охороняли якути…

ВВС Україна: Вони самі казали, що з Якутії?

Є.Ч.: Звичайно. Розговорилися з ними. Спитали, звідки – кажуть з Якутії. Відслужили “срочку” (строкову службу в армії. – Ред.), зараз служать по контракту.
Я не знаю, яким чином вони сюди заїхали – через ЧВК (“приватні військові компанії”. – Ред.), чи ще якось. Їхні військові квитки я не бачив. Але казали, що їм видали “днрівські” квитки…
(Росія заперечує участь своїх кадрових військових у конфлікті на Донбасі, але визнає присутність там російських добровольців. – Ред.)

“Тапік” і “дельфін”

ВВС Україна: Як вам вибили зуби?

Є.Ч.: Це було пласкогубцями. Їх не висмикували по одному, а нанесли удар пласкогубями – зуби вилетіли…
Потім зайшов інший тип і каже їм: ви що творите, нам сказали його цілим привезти. І на цьому все.

ВВС Україна: Були й інші катування?

Є.Ч.: Так, є “тапік”, “дельфін”. Це практикується, в основному, в “МГБ” (так зване “Міністерство держбезпеки ДНР”. – Ред.).
“Тапік” – це польовий телефонний апарат (радянська модель ТА-57. – Ред.), коробка зі звичайною телефонною трубкою всередині й коліщатком збоку для подачі струму.

Беруться з нього два проводи й накидаються на пальці, на ноги, куди завгодно – в особливо збочених випадках можуть на статеві органи повісити, на вуха.
Починають крутити – і тебе б’є током. Це не той струм, як у розетці, вольт не так багато, але сила струму висока.
Коли тебе електрошокером б’ють, то це так, дурниця. А “тапік” – зовсім по-іншому. Я і те, й інше на собі відчув, “тапік” не хотів би ще раз пройти.
А “дельфін” – через нього не проходив, розповідали – кладуть ганчірку на обличчя й починають водою поливати. Ти поступово починаєш захлинатися. Ти не помираєш, але є ілюзія, що ти тонеш. При цьому прив’язаний за руки, за ноги…

ВВС Україна: Тиснули морально?

Є.Ч.: Так, але хто їх там слухав.
Казали: ви там нікому не потрібні, ви приїдете і вас одразу розстріляють.
Мені казали, що я зрадник батьківщини. На що я відповідав, що давав присягу Україні і їй служу, а от ви порушили присягу Україні – присягнули “ДНР”. Зараз повернеться Україна, ви знову їй присягнете.
Так говорили колишні міліціонери. Але я розумію, що не всі вони лояльні “ДНР”. Деякі так чинять від безвиході, хтось не може поїхати, у когось там батьки – тому вони надягли ту форму.

ВВС Україна: Як спілкувалися з тими, хто сидить у Донецьку за звичайний кримінал?

Є.Ч.: Їм все одно, більшість у політику не влазять.
Але у мене була ситуація на СІЗО – перші два тижні кожен день приходили міліціонери й били.
І “зеки” почали обурюватися, сказали, що будуть відмовлятися від їжі і т.д. Це не конкретно через мене, а просто проти міліції…

ВВС Україна: Чи багато проукраїнських полонених, про яких не знає українська влада?

Є.Ч.: Про них знають і їхньої передачі будуть вимагати. Але інша сторона каже: в нас їх немає. Так само, як кажуть про російські війська.
І в 2014-2015 роках дійсно багато зникло безвісти, адже творилося незрозуміло що.
Мені розповідала одна людина, яка роззброювала казаків, що у них на базі в колекторі виявили більше двадцяти тіл. Когось забили, когось розстріляли.

Після обміну

ВВС Україна: Чому вас все ж відпустили, про це думали?

Є.Ч.: Напевно, перестав для них становити якусь цінність. Стихнув інформаційний галас.
Я до останнього не знав, що є в списках на обмін…
Я сидів, з одного боку обурювався, що мене не обмінюють. А з іншого розумів, що за мене можуть вимагати обміняти якогось свідка по “Боїнгу” (рейс MH17 збитий влітку над Донбасом. Київ та Захід звинувачує у цьому російських військових, Кремль такі звинувачення заперечує. – Ред.) чи росіянина. А вони всі мають постати перед судом.
Ти це розумієш, але від цього легше не стає.

ВВС Україна: Які плани на майбутнє?

Є.Ч.: Вирішу питання зі здоров’ям, й буду повертатися у свою частину в “Азові”.

ВВС Україна: Як держава допомагає?

Є.Ч.: Забезпечила лікування.

ВВС Україна: А щодо грошей?

Є.Ч.: Про гроші сказали, але ніхто не знає, хто ці гроші буде платити і коли це станеться.

(Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука пояснив ВВС Україна, що наразі є плани виплатити звільненим з полону компенсації по 100 тис. грн, однак це питання проходить процедуру узгодження в Кабміні. Він також розповів, що цим людям оформлять статус вимушених переселенців й вони на загальних засадах зможуть подаватися на отримання житла від держави: “Мова не йде не про приватне житло – це треба чесно і тверезо людям розповідати – а мова, скоріше за все, буде йти про гуртожитки”.
А керівник офісу уповноваженого президента з питань реабілітації учасників АТО Наталія Зарецька додала, що звільнені з полону мають можливість звернутися по допомогу у зв’язку зі складними життєвими обставинами – без їхнього звернення така допомога не може бути оформлена. Зі свого боку офіс обіцяє допомагати та консультувати про всі процедури – Ред.)

Від держави ніхто ніяких грошей не отримував. Були небайдужі люди, які дали комусь 500 грн, комусь тисячу.
Я в Бориспільському аеропорті отримав від Міністерства оборони премію 10 тис. грн.
Зараз натякають, щоб ми не спілкувалися з журналістами – під приводом, що нам потрібна психічна реабілітація, треба інтегруватися назад у суспільство…

(Наталія Зарецька так пояснювала цю позицію: “Змушені констатувати, що люди після звільнення з полону опинилися під тиском медіа і під тиском громадської уваги. У нас є кілька випадків відмови від лікування, причому від людей, котрим показано стаціонарне лікування саме з цієї причини”.)

Але у людей психологічна травма не від того, що вони з журналістами спілкуються, а від того, що їм взути немає що. Що їх випишуть, а їм піти немає куди.
Невже не можна було за півтора роки нормально підготуватися? Нехай би залучили волонтерів й вирішили всі питання.
Розумію, що державна машина повільна, якісь гроші будуть.
Але тут питання не в грошах. Просто не треба було обіцяти. Коли людина чогось очікує й не отримує очікуване – у неї від цього стрес.
Якби сказали: ми вас обміняли і забезпечуємо лікування та психологічну реабілітацію – й на цьому проблеми держави закінчуються, решту вирішуйте самі. Тоді б люди нічого не чекали.
А я себе ілюзіями не тішив. Вдячний державі, що вона провела цей обмін.

В’ячеслав Шрамович.

BBC Україна

ПРЕС-ЦЕНТР

  • Про головне
  • Події
  • Новини осередків
  • Трибуна
  • Коментарі
  • Соцмережі
  • Архів новин
  • Бібліотека
  • Фото

Долучитись до партії

НАЦІОНАЛЬНИЙ КОРПУС

Національний Корпус – осередок сучасного українського націоналізму, що збирає навколо себе талановитих молодих патріотів, які працюють на благо своєї країні. Вступай до Національного Корпусу! Стань частиною великого руху, який щодня, крок за кроком, змінює країну.

Заповніть електронну анкету, і вже найближчим часом з Вами зв’яжуться наші представники, щоб розповісти правила та процедуру вступу.

    ПІДПИСКА НА НОВИНИ

    Підпишіться на нашу розсилку та отримуйте останні новини у свою поштову скриньку.

    ПАРТІЯ

    • Лідер
    • Керівництво
    • Історія
    • Обличчя
    • Програма
    • Статут
    • Фінансова підтримка
    • Приймальня

    ПРЕС-ЦЕНТР

    • Про головне
    • Події
    • Новини осередків
    • Трибуна
    • Коментарі
    • Соцмережі
    • Архів новин
    • Бібліотека
    • Фото

    Контакти

    Контакт-центр:
    +38 (095) 002-31-28

    Прес-служба:
    +38 (050) 838-72-01

    [email protected]

    © 2016-2020 Партія "Національний Корпус"

    Політика конфіденційності

    TOP