26 липня 1902 року народився Михайло Колодзінський («Гузар»), визначний діяч УВО та ОУН, начальник Генерального штабу Карпатської Січі (19.01.1939—19.03.1939), Верховний Командант Збройних Сил Карпатської України (16-19.03.1939), полковник.

Народився Михайло у родині селян, села Поточиська на Галичині. Закінчив Поточиську початкову школу та навчався в українських гімназіях у Городенці, Станіславові, Коломиї. Активно займався спортом (футболіст команди «Хортиця»), був членом «Пласту», «Української військової організації» та «Союзу української націоналістичної молоді». На початку листопада 1924 р. його було призвано до Війська польського. Службу закінчив  у званні підхорунжого. У жовтні 1928 р. Колодзінський став студентом правничого факультету Львівського університету. Активна націоналістична діяльність студента не оминула уваги польських окупантів. Вже у вересні 1929 р. Колодзінського заарештовують. 17 січня 1932 р. він знову потрапляє до в`язниці за виступ перед молоддю Львова з лекцією «Націоналісти і військове виховання». Майбутній Командант Збройних Сил Карпатської України наголошував, що головним завданням ОУН буде створення національної держави, яку здобуде українська армія. Вироком суду від 10 червня 1932 р. Колодзінський засуджений на рік ув’язнення. Після виходу з ув’язнення влітку 1933 р. Колодзінський за рішенням Крайової екзекутиви ОУН виїздить за кордон у розпорядження ПУН. Живе, навчається і працює у Чехословаччині, Болгарії, Німеччині, Італії, Нідерландах, Іспанії та Австрії. Колодзінський самостійно вивчає твори військових теоретиків, іноземні мови (німецьку, хорватську, італійську) та опрацьовує вишкільні матеріали. У співавторстві пише книги «Загальний курс військового вишколу», «Начерк підручника для українських старшин і під старшин». Викладає спеціальні дисципліни й очолює військові табори. У жовтні 1933 р. в Мілані, Колодзінський затоваришував з провідником хорватських націоналістів (усташів) Анте Павелічем. Його прийняли до їхнього штабу і він викладав на військових курсах у таборах в Італії. 

Багато уваги приділяв партизанській війні і написав працю «Партизанська війна». Ця робота справила значний вплив на членів ОУН і розроблені в ній  прийоми застосовували в підготовці УПА. У Нідерландах Колодзінський завершив свій військовий вишкіл під керівництвом колишнього начальника розвідувального відділу Генерального Штабу Збройних сил Української Держави та Армії УНР полковника Володимира Колосовського, який високо оцінив здібності свого учня.

Найвідомішою працею Михайла Колодзінського була «Українська воєнна доктрина», над якою він працював протягом 1935-1937 рр. Автор окреслив перспективи майбутньої національної революції та приділив значну увагу необхідності створення військових осередків, патріотичному вихованню народу, використанню стратегії та тактики партизанської боротьби у визвольній боротьбі.

«Лише духові мародери і нікчемні боягузи можуть верещати, що український народ є народ пацифістів. Коли Україна буде самостійною і розвине воєнний інстинкт, рівночасно надаючи йому відповідні організаційні форми, то ми будемо найбільше бойовим народом на світі».

Колодзінський постійно підкреслював, що ОУН у своїх державотворчих планах не повинна обмежуватись етнічними українськими землями: «Не будувати Україну тільки над Дністром чи Дніпром, але Україну в таких розмірах, які їй вимірив самий Творець, коли надавав землі нинішній географічний вигляд. Схід Європи мусить бути наш, бо такий заповіт зіставили нам наші прадіди».

Воєнна доктрина полковника Колодзінського

Після повернення з Італії Колодзінський працює в Військовому штабі ОУН. Йому присвоюють звання сотника, підполковника і полковника. У 1938 р. він написав працю «Воєнне значення та стратегічне положення Закарпаття», у якій визначив основні напрямки діяльності ОУН та імовірний розвиток майбутніх подій. Також продовжував писати статті в галицькі газети. Михайло Колодзінський 19 січня 1939 р. прибув до Хуста — столиці автономної Карпатської України і очолив генеральний штаб збройних сил Карпатської України — Організація народної оборони «Карпатська Січ»(ОНОКС).  Разом із Дмитром Климпушем, Степаном Росохою, Зеноном Коссак-Тарнавським та  Романом Шухевичем, полковник Колодзінський гуртує націоналістичну молодь для протидії бандам мадярських та польських терористів. Під керівництвом Михайла Колодзінського, генеральний штаб організував охорону кордону та державних установ, створив бойові залоги, безперервно проводив військовий вишкіл добровольців та відкрив старшинські курси для тих, хто не мав військового досвіду. Було налагоджено нелегальне постачання зброї з-за кордону. Михайло Колодзінський («Гузар») разом із старшинами штабу розробив генеральний план розбудови збройних сил Закарпаття. Основою війська Карпатської України, його кадровим ядром, мали стати колишні старшини Української Галицької Армії, Січових Стрільців та молоді оунівці, які здобули військовий старшинський вишкіл у польській армії. У подальшому було заплановано оголосити загальну мобілізацію усього чоловічого населення краю, призовного віку.

15 березня 1939 р.   посол Угорщини передав президенту Карпатської України, Волошину, вимогу відмовитися від влади. Німецький консул порадив керівництву «Карпатської Січі» капітулювати, позаяк на окупацію Карпатської України, Угорщиною погодились Німеччина та Італія.  У відповідь Колодзінський сказав: «У словнику українського націоналіста немає слова “капітулювати”. Сильніший ворог може нас у бою перемогти, але поставити нас перед собою на коліна – ніколи!».

Кровопролитні бої з угорськими військами відбулися 16-18 березня 1939 року в районах Вишневого, Буштини, Солотвино, Севлюша, Білок, Довгого, Верхніх Верецьких, Чінадієва, Сваляви. Угорці мало 40 тис. військо,  танки, гармати і літаки. Українські січовики (біля 4 тис.) мали дуже слабке озброєння і військовий вишкіл. Розуміючи нерівність і навіть приреченість боротьби проти регулярних, добре навчених і озброєних військ, Колодзінський, звертався до молодих націоналістів: « …коли вже нема розумного виходу з тяжкого положення, то треба вміти вмерти по геройську, щоб така смерть була джерелом сили для молодих поколінь».   Вже після бою на Красному Полі, 16 березня 1939 р., Колодзінський наказав спалити архів ОНО «Карпатська Січ», організував евакуацію поранених та безпечний виїзд президента й уряду. Полковник планував перейти з відділами в Карпати і, опираючись на підтримку населення, організувати партизанську війну. З полковником Колодзінським залишився Зенон Коссак та група січовиків. Вранці 18 березня 1939 р. по дорозі з Горішньої до Середньої Апші січовики наштовхнулись на угорські підрозділи.  Михайло Колодзінський загинув разом із своїми бійцями, виконуючи до самої смерті, свій обов`язок перед Україною.

Фото - Українська воєнна доктрина
“Українська воєнна доктрина”, видавництво “Орієнтир”, 2015 рік;
серія Бібліотека “Азову”

Слова М. Колодзінського і сьогодні, лишаються актуальними для українських націоналістів.

«Нам не можуть імпонувати малі армії, малі концепції й малі люди. Творити мусимо велике й захоплююче, відповідно до нашого історичного призначення. Перемога наша в руках Бога, але геройство наше в наших руках»

«Не з’їздами і нарадами відбудуємо Україну. Націоналістична Україна повстане як вислід боротьби і самопосвяти».

«Майбутній бойовий гімн українських націоналістів зродиться серед розгару боротьби, а не дорогою музичного конкурсу».

«Спільність пролитої крови за спільні політичні ідеали — це перша ознака нації».

З Днем народження, Друже «Гузар»!

Поділитись