14 травня 1920 року на Тернопільщині у сім’ї українських патріотів народилася Ярослава Стецько – видатна українка, співорганізаторка Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і юнацтва ОУН, Антибільшовицького блоку народів (АБН), голова ОУН і дружина Ярослава Стецька. У 18 років діячка за прикладом брата, якого закатували за участь у підпільній визвольній боротьбі, вступила до лав Організації українських націоналістів.
Коли радянська окупаційна влада прийшла на Галичину Ярослава Стецько гостро відмовилась вступати в комсомол і ця заява у той час була надзвичайно небезпечною. Юна дівчина була змушена піти у глибоке підпілля. У 1943 році у Львові діячку заарештувала німецька окупаційна влада. Через рік за наказом проводу вона виїжджає за кордон. У 1946 році тоді ще Ярослава, при народженні Музика, одружується зі заступником голови проводу ОУН Ярославом Стецьком. У еміграції аж до 1991 року націоналістка проводила україноцентричну, зокрема й міжнародну, політичну та журналістську діяльність.
Після проголошення незалежності України Ярослава Стецько повернулася на Батьківщину, де стала народною депутаткою ІІ, ІІІ і IV скликань. “Я хочу працювати далі на благо моєї України”, – казала Ярослава Стецько. І на Батьківщині вона продовжила працювати, демонструючи в своїй політичній діяльності послідовність у відстоюванні українських ідей, наполегливість, інтелігентність і дипломатію.
У 2003 році Ярослава Стецько померла у віці 82 років. До останнього подиху вона була вірна Україні, адже все своє життя прожила задля незалежності та самостійності нашої держави. Віддана ідеям українського націоналізму, невтомна діячка та незламна особистість – Ярослава Стецько приклад для сучасних націоналістів, які продовжують боротися проти російського окупанта в Україні.