placeholder+image

Як агрохолдинги знищують аграрний сектор в Україні

Україна – була й залишається, значною мірою, аграрною державою. Земля є найбільшим скарбом Української Nації. Варварська експлуатація земель та надр має бути припинена (з Програми «Національного корпусу»). Має бути державна політика правильного використання земельних ресурсів та контролю за діяльністю земельних орендарів.

Основою існування сільської української громади є земля, але територіальні громади в Україні тепер фактично відсторонені від розпорядження землею, насамперед тією, яка перебуває за межами населених пунктів. Планування територій немає, до того ж у більшості громад немає навіть генеральних планів. Більша частина земельних ресурсів сьогодні не контролюється громадою, тим більше влада в Україні не контролює технологію використання, обробки землі. Корупція в аграрному секторі сьогодні процвітає.

Сьогодні реальними власниками є найбільші орендарі – агрохолдинги, які, по суті, не мають аналогів у світовій практиці. Працюючи лише на власний прибуток, без огляду на майбутнє Української Держави, керівники агрохолдингів сьогодні є злочинцями в аграрному бізнесі.

Декілька прикладів.
По-перше, сьогодні відбувається монополізація аграрного ринку в руках агрохолдингів, що унеможливлює розвиток малих та середніх фермерських господарств, знищує конкуренцію, яка є основою ринкової економіки розвинутих країн. Концентрування великої кількості земель в одних руках – це зловживання щодо оплати вартості паїв пайовикам, маніпулювання ціновою політикою. До того ж, агрохолдинги перешкоджають оформленню оренди на землю звичайним фермерам, у чому їм допомагає місцева корумпована влада. Малому та середньому фермерському господарству надзвичайно складно розширити свої площі за рахунок пайовиків агрохолдингів – і через разові виплати пайовикам, і через відмову у виділенні пайовикам в натурі їхніх земельних паїв. Поширена практика сьогодні на місцях: при бажанні фермера орендувати землю – одразу підвищується відсоток на орендну плату (5-7%), який є легким для агрохолдингів, але непосильним для фермерських господарств.

По-друге, агрохолдинги призводять до виснаження земель, вирощуючи високоліквідні культури (як то, соняшникове насіння) без додержання правильних технологій (сівозмін). Проїдьте по землям агрохолдингів і подивіться, як там два роки підряд сіють соняшник, який виснажує землю на 5-7 років (!). Питання: а як же агрохолдинги вирощують культури в такому разі? Відповідь: хімія нам допоможе! Тобто, виснажуючи земельні ресурси, великі орендарі до того всього ще й «нашпиговують» землю хімікатами. Звісно, збільшення власного прибутку – передусім! І байдуже що буде за 5 років – оренда закінчиться, хай власники землі самі морочаться, що з нею робити.

По-третє, українські агрохолдинги – інтегрована структура (чого немає у практиці розвинутих країн), що включає в себе одночасно і виробництво, і переробку, й експорт аграрної продукції. Через це втрачається можливість створення додаткової вартості та нових робочих місць у переробній галузі. Знову ж таки, байдуже, що неправильно використовуються ресурси – головне власний прибуток! І влада в Україні не втручається: робіть що хочете, головне платіть податки і нам трохи в кишеню.
Нарешті, агрохолдинги виступають і політичними гравцями, намагаючись «перекроїти» українську економіку «під себе». Вибори на місцях проходять під їхнім пильним наглядом. Вони намагаються привести до влади «свого» голову, щоб потім мати безперешкодний доступ до земель, якими розпоряджатиметься громада. Великий аграрний бізнес постійно втручався і втручається у виборчий процес. При чому порушуючи будь-які демократичні норми.

Агрохолдинги найбільше підтримують Аграрну партію (колишні регіонали і комуністи). Голови місцевих філій чинять тиск на громаду, забороняючи підтримувати будь-яку іншу політичну партію та регламентуючи правила проведення виборів. Можна сказати, що місцева філія агрохолдингу виступає в якості такого собі рабовласником, що вважає себе не лише орендарем землі, а й власником життя територіальної громади.

Економіка аграрного сектора в Україні сьогодні наскрізь корумпована. Агрохолдинги працюють на зовнішні ринки. Підривають розвиток малого та середнього фермерства, що є основою економіки територіальної громади.

Українські націоналісти виступають за те, щоб українські громади стали суб’єктами (а не об’єктами, як є тепер, у результаті політики псевдо-децентралізації) місцевого самоврядування, мали достатньо повноважень, ресурсів і відповідальності для того, щоб працювати далі. Об’єднані громади мають планувати свою територію й управляти земельними ресурсами.

Ірина Боднар-Коваленко

placeholder+image

Андрій Білецький у Харкові

Сьогодні, 18 серпня, Лідер Азовського руху Андрій Білецький відвідав своє рідне місто Харків. Була проведена зустріч із...

placeholder+image

Національний Корпус проти мера-сепаратиста. Відео

...

placeholder+image

Теракти в Іспанії: відсутність національної політики

Українська Держава повинна мати чітку національну політику щодо міграції. Особливо, після хвилі терактів, які...

Андрій Білецький у Харкові

Національний Корпус проти мера-сепаратиста. Відео

Теракти в Іспанії: відсутність національної політики

#ЩОЦЕБУЛО: Чого має нас навчити протистояння КНДР і США?

Національний Корпус продовжує відвідувати всі куточки країни

У Запоріжжі відбудеться урочистий мітинг з нагоди Дня Прапора

У Запоріжжі пройшов мітинг-реквієм за загиблими від підриву ДніпроГЕСу НКВД

Про «дружбу через одного»

Мітинг-реквієм загиблих українців від підриву ДніпроГЕСу НКВД

Всеукраїнський тур Національного Корпусу набирає обертів

Національний Корпус у боротьбі з рейдерами

У Києві пройшло урочисте відкриття останньої зміни літнього таборування у таборі «Азовець»

Свято річниці Азовського Руху у Харкові

«ДТЕК» або Аксьонов: хто керує містом Добропілля?

Національний Корпус продовжує підкорювати нові міста

«Міцна родина». Дніпро

Підсумки акції Національного Корпусу проти мера Добропілля Аксьонова

Дороги в Україні як «лакмусовий папірець» дієвості влади